Панама — «хаб надії» для молоді з п’яти континентів

Прибувши в Панаму, першою офіційною зустріччю в плані дня Папа Франциск мав відвідини глави держави.

Звісно, найпершими зустрічами було привітання в аеропорту, потискання рук тим, хто чекав на Папу просто з літака, благословення панамців і гостей столиці. Слідкуючи буквально за кожним кроком Святішого Отця, коментаторі відзначили захват його поведінкою вже з перших хвилин перебування Франциска на панамській землі — як він вирушив привітатися з присутніми в аеропорту мешканцями, як його слухали, «мов свого настоятеля».

Потім Папа поїхав до нунціатури, яка буде його домівкою на ці дні.

Апостольська нунціатура міститься в новому будинку, який освятив і відкрив під кінець 2016 року тодішній субститут Держсекретаріату Апостольського Престолу, нині кардинал Анджело Беччу. Це двоповерховий будинок із приміщеннями для проживання, каплицею, конференц-залом і маленьким монастирем для сестер, які працюють у нунціатурі. Будинок стоїть поблизу Панамського каналу.

Перед будинком нунціатури на прибуття Папи чекала екуменічна делегація панамських Церков та релігійних спільнот.

Із нунціатури Папа вирушив до Паласіо де лас Ґарсас — Президентського палацу, резиденції глави держави. Президент Хуан Карлос Варела разом із дружиною чекав на Папу при вході до палацу.

Президентський палац зветься Паласіо де лас Ґарсас — «палацом чапель» (які вільно кружляють у цій околиці). Початковий будинок постав 1673 року, але відтоді не раз зазнавав перебудов, був знищений пожежею 1756 року. Тут свого часу були школа, резиденція панамського уряду, потім — управління Національного банку. Президентським цей палац став тільки 1875 року.

Після приватної зустрічі з президентом, його дружиною, найближчою сім’єю та обміну подарунками Папа вирушив до Палацу Болівара на зустріч із дипломатичним корпусом.

Паласіо Болівар збудований того ж 1673 року, що й Президентський, це перлина неоколоніальної архітектури. Колись тут був францисканський монастир, тепер (від 2003 року) — Міністерство закордонних справ. Саме тут 1826 року Симон Болівар скликав Панамський конгрес.

Президент привітав Святішого Отця та всіх, хто прибув на 34-й Всесвітній день молоді. «Завдяки цій події наша країна відіграє важливу роль у глобальній діяльності на благо миру», — сказав він та особливим чином відзначив заслуги єзуїтів в історії Панами, зокрема в царині освіти й виховання молоді.

Папа назвав Панаму «землею мрій», відзначив її стратегічне місце для регіону та світу. «Це міст між океанами, природна земля зустрічей, символ врівноваженого розвитку», — сказав він.

Нові покоління, зазначив Папа, зі своєю свободою, вразливістю і здатністю до критики вимагають від старших, а особливо від відповідальних у суспільстві, життя, згідного з високою гідністю їхніх посад. Це вимагає спільних зусиль, щоби всі — починаючи з тих, хто заявляє про себе як християнина, — ставити людину в центр, як серце всього. Цими днями Панама — це «хаб надії», де молоді люди з п’яти континентів будуть святкувати, молитися — а також оживляти прагнення і активність для творення більш людського світу.