Роздуми над Першим читанням на четвер ІІІ тижня Звичайного періоду
Брати, маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса – новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через своє тіло, – і маючи Великого Священика в Божому домі, приступаймо зі щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою. Непохитно тримаймося визнання надії, адже вірний Той, хто обіцяв.
Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любові та добрих діл; не залишаймо своїх зібрань, як то деякі ввели у звичку, але заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.
Євр 10,19-25
Автор описує християнське життя: кожен повинен мати відвагу входити до Божої святині. Кожен — як священик — має безпосередній доступ до Бога через Христа. Участь у священстві Великого Первосвященика Ісуса має характеризувати кожного охрещеного.
Цю тему рідко поглиблено розглядають, а варто задуматися над власним священством і як я його виконую. В чому воно полягає? Які літургії я звершую? Які жертви приношу? Що це за «нова і жива дорога, яку Він відкрив нам?»
Ісусе, Великий Священику, дякую Тобі за дар священства. Хочу приносити щодня угодні Тобі жертви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
