Свідчення

Чому ми не хочемо жити разом до шлюбу? Адже немає заповіді, яка би це забороняла!

04 Лютого 2019, 11:11 5556

Ми — щаслива пара наречених. Разом уже два роки, а за рік, як Бог дасть, буде наш шлюб.

Як ми будуємо наш зв’язок? Насамперед, хочемо, щоб Господь Бог був у ньому на першому місці. Й не можемо дочекатися миті, коли перед вівтарем скажемо одне одному «так».

Подружжя — величезний дар від Бога і спільний шлях до святості. Як збудувати щасливий зв’язок? Часто людям видається, ніби Господь Бог висуває купу наказів і заборон, щоби нас обмежити. Немає нічого більш помилкового! Однак ми самі повинні зрозуміти, що, даючи нам заповіді, Він прагне тільки нашого щастя. Бог не робить нічого іншого — Він здатний тільки любити. У мене зайняло трохи часу, щоб до цього дозріти, однак тепер моє життя набагато щасливіше й повніше.

 

Дошлюбна чистота

У наші часи більшість пар визнає принцип «ми кохаємо одне одного й тому живемо разом, бо так виявляємо нашу велику любов». Однак Бог каже інакше. Він хоче чистоти. Звідкіля ця суперечність поміж Божою та людською логікою? Ми з нареченим від початку знали, що хочемо зберегти чистоту. Так нам веліла наша віра, й ми не бажали жити інакше. Що довше ми були разом, то більше читали різних статей та свідчень на цю тему — то більше бачили переваг у взаємному чеканні.

Якби ми жили у гріху від початку буття разом, наші зустрічі значною мірою обмежувались би проведенням часу саме гріховним способом. Однак оскільки це не так — наші побачення виглядають інакше. І що ж ми робимо? — розмовляємо!

Ми захоплюємося тим, як чудесно Бог нас створив. Ми постійно хочемо триматися за руки. Виражаємо нашу ніжність поцілунками та обіймами. Проводимо час активно, ходимо на прогулянки, згадуємо те, що вже разом прожили, розповідаємо різні подробиці зі свого життя. І хоч нам здається, ніби ми вже добре одне одного знаємо, — завжди знайдеться безліч речей, про які ми ще не розповідали.

Простіше кажучи, ми вчимося виражати одне одному любов тисячами способів. І знаємо, що це принесе плоди в нашому подальшому житті, бо ми будемо робити це далі, а не вчитися цього заново. І зрештою будемо разом до кінця життя! Коли я бачу пари, які жили в гріху до шлюбу, — помічаю, як мало між ними ніжності. Їм бракує звичайних обіймів, доторку рук, поцілунку без спеціальної причини — просто щоб виразити любов.

Я не хочу узагальнювати й казати, що так є завжди. Але це реальна загроза. Людина потребує ніжності й любові, а не тільки пожадання і тілесного задоволення. А виражати ніжність треба навчитися, бо колись ми вже будемо старі й хворі, і нам залишитися тільки вона.

Статеве співжиття міцно й нерозривно поєднане з постанням нового життя. Співжиття — тобто я готовий це життя прийняти. Це не тільки задоволення, це насамперед відповідальність за зачаття маленької людини. Чи ти, перебуваючи у зв’язку і займаючись сексом зі своїм партнером, упевнена, що як Бог обдарує тебе потомством, то ти приймеш це з радістю? (А він? Точно?) Що ти зможеш виховати дитину в любові? Ви певні, що вона буде вихована в міцній люблячій родині?

Подружжя і сім’я — це основні суспільні комірки, які (мають бути) готові прийняти нове життя. Якщо Бог і віра для нас на першому місці, то наша сім’я має бути благословенна Нашим Отцем, а це відбувається в Таїнстві Подружжя. Тоді любов набуває нового виміру — Божого. Окрім того, що довше ми на щось чекаємо, то більше це вимагає від нас терпеливості й зречень, то більше ми пізніше здатні це оцінити і вшанувати. Той перший раз буде для нас очікуваним даром, який ми одне одному навзаєм подаруємо.

Господь Бог хоче нашої чистоти для того, щоб наша подружня любов була набагато повніша й не вичерпалася до кінця життя.

 

Спільне проживання

Чому ми зважуємося на те, що не бажаємо жити разом до шлюбу? Зрештою, це було би легше. Ми б не мусили їхати щодня на наші зустрічі. Може, було би дешевше. А може, ми б краще пізнали одне одного? Що коли мій наречений має тисячу вад і поганих звичок, про які я поняття не маю?

Ні, нам це не було потрібне, щоб вирішити щодо спільного проживання. Чому? Порозкидувані шкарпетки або неопущене сидіння унітазу — це не ті справи, які вирішуватимуть, чи ми будемо разом назавжди. Ми не мусимо одне одного перевіряти, бо знаємо, що наша любов переживе набагато гірші речі. Достатньо спільного виїзду на зимові чи літні канікули, щоб довідатися, як мій коханий поводиться у щоденному побуті. А скільки радості нам приносять побачення та очікування на кожну зустріч! Така туга і взаємне чекання дуже сильно будують зв’язок.

Дехто, певно, подумає, що нема нічого поганого в тому, щоб оселитися разом перед шлюбом, живучи в чистоті. Однак це дуже тяжко витримати довгий час. А чому ми не бажаємо жити разом? Чому не спимо в одному ліжку, коли кудись виїжджаємо разом? Зрештою, немає такої заповіді! Теоретично, можна ж спати разом і не робити нічого поганого.

Але для нас подружжя — це велике очікування і великий подарунок. Ми просто хочемо якнайбільше залишити на час після шлюбу. Тоді подружжя буде гарне, бо Отець його поблагословить. І ми саме зараз вирішуємо те, як воно виглядатиме. Чи справить нам приємність куштування улюбленого торта, якби це було щодня? За певний час ми б до цього дійшли!

А яку радість приносить подарунок, розпакований ще перед святом? Подружжя — це саме такий подарунок. Воно має змінити наше життя. Ми хочемо відкривати цей подарунок від початку наново. Ми не хочемо, щоб уже все було відоме і зрозуміле! Яке задоволення справлятиме нам спільний сніданок, момент прокидання біля коханої людини, спільне засинання — якщо до шлюбу ми це вже мали, і досить довго? Навіщо розпаковувати цей подарунок завчасно, якщо ним можна радуватися тисячу разів більше? Не розпаковуйте його загодя, якщо, певна річ, ваше подружжя для вас так само важливе!

Вочевидь самі ми б не витримали в усіх цих постановах, якби нас не підтримував Господь Бог. Бо Він дає нам сили. У спільній молитві ми говоримо Йому про все. Про те, що нас мучить, і про те, що нас тішить. Він — наш приятель, отож ми можемо сказати Йому про все. Ми дякуємо Йому за все, а насамперед — за нас. Бо ми разом для того, щоби провадити одне одного до спасіння. Це головна мета буття разом. Не задоволення або ідеальна сім’я. Ми хочемо разом іти до Бога. Тому, хоч інколи падаємо, то одразу встаємо і стараємося це виправити, і шукаємо прощення в Таїнстві Покути.. Але важливо старатися почути, що Господь Бог хоче нам сказати.

Ми співвідповідальні, тому, коли помічаємо, що щось недобре діється з нашою другою половинкою, звертаємо на це увагу одне одному. Ми хочемо разом іти до святості. Найважливіша для нас — Його воля, бо Він знає нас найліпше, краще, ніж ми самі себе, і знає, що добре для нас. Навіть якщо інколи нам видається, що по-людськи це недобре. В кожній поганій ситуації ми стараємося побачити добро. Невдачі нас зміцнюють і дають уроки на майбутнє.

Для нас дуже важливо розмовляти. Розмова — фундамент нашого зв’язку. Ми стараємося розмовляти про все, що нас непокоїть. Не можна тлумити в собі погані емоції, бо вони наростають і можуть потім вибухнути з подвоєною силою. Не біймося поранити одне одного, говорячи, що у нас на серці. Якщо друга людина нас насправді кохає, то завжди зрозуміє і прагнутиме нашого щастя.

Хоч ми неідеальні й ніколи ідеальними не будемо, та думаю, що тут зовсім не йдеться про ідеальність. Якби ми не прагнули до досконалості, наше життя стало би пустим й безцільним. Однак, попри наші вади, ми разом творимо щось більше. Ми разом ведемо одне одного до Бога. А коли падаємо, то встаємо якнайхутчіш, бо хочемо разом дбати про своє спасіння.

Якщо Бог для вас на першому місці — ви зрозумієте, про що я хотіла вам сьогодні розповісти. Він насправді хоче для нас блага! Він не створює заборон, щоб нас обмежити. Він робить це з любові. Треба це тільки побачити.

Переклад CREDO за: DEON

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: