Роздуми над Першим читанням на середу V тижня Звичайного періоду
Коли Господь Бог творив небо й землю, не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка польова трава, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
Тоді Господь Бог зліпив чоловіка з пороху землі та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, якого зліпив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його. І заповідав Господь Бог чоловікові, кажучи: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш».
Бут 2,4б-9.15-17
Друга розповідь створення світу (древніша від попередньої) розказує про людину, створену Богом: зліпок із пороху землі та Божого подиху. Крихкість із величчю, слабкість із вічністю. Оце і є Людина!
Але не Бог! Не в наших силах визначати, що таке добро, а що зло. Є речі, на які людина, за своєю природою, не може зазіхати, бо це обернеться проти неї. Бог дає великі можливості для людини, але необхідно розуміти й прийняти обмеження, бо ми — творіння, а не творці.
Господи Боже, наш Творителю, приймаю Твій закон, закладений у нашу природу. Дай мені тверезе усвідомлення мого буття створінням. І справжню мудрість, що дає життя!
Ілюстрація: Адам, базиліка святого Марка в Венеції (Італія).
фінансово.
Щиро дякуємо!
