Перед Богом неможливо щось вдавати, а в молитві, якої нас навчив Ісус, немає слова «я». Про це роздумував Святіший Отець у черговому повчанні про Господню молитву.
Якого слова нема в молитві «Отче наш»? Відповісти на це запитання Папа Франциск запросив учасників загальної аудієнції, які в середу, 13 лютого 2019 р., зібралися в залі Павла VI у Ватикані, повідомляє Vatican News.
Після того, як дві попередні загальні аудієнції по середах були присвячені підсумкам його нещодавніх Апостольських подорожей, Франциск знову повернувся до циклу повчань, присвячених молитві «Отче наш».
Молитва двох поглядів
Зауваживши, що ми повинні молитися так, як нас цього навчив Ісус, Папа нагадав: Христос заохочував учнів увійти до своєї кімнати і звертатися до Бога, називаючи Його Отцем. Він не хоче, щоб Його учні були лицемірами, які моляться напоказ, викликаючи подив людей.
«Справжня молитва — це та, що здійснюється в таємниці сумління, у серці, незглибима, видима лише Богові: я і Бог. Вона уникає фальшу: перед Богом неможливо вдавати. Не існує такого макіяжу, що мав би вплив на Бога. Бог знає нас такими, які ми є, нагими в сумлінні; вдавати неможливо», — сказав Святіший Отець. Корінь молитви — «мовчазний діалог», подібний до зустрічі поглядів двох закоханих.
Навіть якщо ми не промовляємо слів, прекрасною молитвою є «споглядати Бога й дозволити Йому дивитися не себе». Водночас, хоч молитва учня «повністю конфіденційна», це не означає, ніби він залишив світ поза кімнатою. Учень Христа носить у своєму серці й представляє Богові різних людей, ситуації та проблеми.
Відсутність слова «я»
Далі Святіший Отець звернув увагу на одну «вражаючу відсутність» у молитві «Отче наш». Зазначивши, що там нема одного слова, він запросив учасників зустрічі спробувати здогадатися, про що йдеться, адже це слово, якому в наш час «всі надають велику вагу».
«Щоби зекономити час, я відповім: бракує слова “я”. Ніколи не говориться “я”. Ісус навчає нас молитися, маючи на устах насамперед “Ти”, бо християнська молитва — це діалог: нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Твоє царство, нехай буде Твоя воля», — сказав Папа. А друга частина молитви зосереджена на слові «ми». Хліба просимо «нашого» для «нас», простити «наші» провині, визволити «нас» від лукавого.
Немає місця для індивідуалізму
«Чому? Тому що в діалозі з Богом нема місця для індивідуалізму. Нема зосередження на власних проблемах, ніби це ми єдині в світі страждаємо. Немає такої піднесеної молитви до Бога, що не була би молитвою спільноти братів і сестер». Християнин носить у своїй молитві «труднощі людей, які живуть поруч». І якщо хтось не помічає, що навколо нього є стражденні, якщо не зворушується сльозами вбогих, — це означає, що його серце закам’яніле і треба просити в Бога благодаті «злагіднити» його.
Папа наголосив: Христос не проходив нечутливим повз біди світу, але щоразу відчував «співчуття», що є «одним із ключових слів Євангелії». Тому слід запитувати себе про те, чи під час молитви ми відкриваємося «на волання численних близьких і далеких людей»? А чи вважаємо молитву «анестезією», щоб «почуватися спокійніше». Молитва без «ми», якого нас навчив Ісус, уже не буде християнською.
Бог добрий до всіх
Врешті, Святіший Отець звернув увагу на те, що є люди, які, на перший погляд, не шукають Бога, але Ісус закликає нас молитися також і за них, бо «Бог шукає цих людей більше, ніж інших». Ісус прийшов не заради здорових, але до хворих, грішників, тобто «до всіх, бо хто вважає себе здоровим, той насправді не є таким». І якщо трудимося на благо справедливості, ми не повинні почуватися кращими від інших, бо Отець посилає своє сонце і для добрих, і для лихих.
«Отець любить усіх! Вчімося від Бога, який завжди добрий з усіма, на відміну від нас, які спроможні бути добрими лише для декого, з тими, хто нам подобається», — сказав Папа, підсумовуючи:
«Браття й сестри! Чи святі, чи грішники, — всі ми є братами й сестрами, яких любить Той Самий Отець. І коли прийде смерк нашого життя, всі будемо суджені з огляду на любов, з огляду на те, як ми любили. Не лише сентиментальну любов, але співчутливу та конкретну».