Чи Майк визнає перед усім світом, що він — шахрай? А чи визнаємо й ми, що ми теж — шахраї? Лише коли стаємо в повноті правди про себе — ми насправді вільні.
Люблю серіали, тож не залишила поза увагою «Suits» («Костюми/ Форс-мажори»). Він розповідає історію Майкa — геніального хлопця, який з огляду на життєві обставини почав працювати в адвокатській конторі, попри те, що… не має юридичної освіти. Його наставник — Гарві, «тертий калач», самовпевнений, зухвалий франт.
Більше подробиць я не розповім, однак зазначу, що — може, навмисно, а може, мимоволі —під завісою легкої та приємної розваги приховується багато життєвої правди. Ризикну навіть стверджувати, що між рядків можемо відкрити глибоко християнське послання. Спробую це довести. І без спойлерів!
1.У брехні короткі ноги
Це прислів’я має відповідники різними мовами і поширене у різних частинах світу. Що ж, по всьому світу люди брешуть, і по всьому світу здається шахраям і брехунам, що вони в тому аж такі неперевершені, що ніхто ні про що не довідається. Мабуть, кожен з нас принаймні раз у житті переконався на власній шкірі, які примарні ті сподівання… Можна роками жити у брехні (або принаймні кілька сезонів, гм), але не обманюймо себе: з великою імовірністю правда спливе, причому саме тоді, коли найменше того сподіватимемось.
«Бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим» (Мт 10,26).
2.Зло породжує зло
У тому, як показано техніку діянь злого, сценарій серіалу ніби написаний за мотивами духовних вправ святого Ігнатія. Хочеш зробити щось добре для тих, кого любиш, за будь-яку ціну. Це спонукає до малих крочків: спершу на межі моральності, а потім — уже поза нею. Не подолаєш тієї межі одним гігантським стрибком: спочатку крок за кроком до неї наближаєшся. Нібито обираючи менше зло. Однак кожний наступний вибір, навіть меншого зла, стосується щораз важливіших справ, і зрештою виявляється, що це наше «найменше зло» не таке вже й мале. І що насправді воно потворне.
«І не дивно, бо сам сатана вдає з себе ангела світла. Не велике діло, якщо його слуги видають себе за слуг праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками» (2Кор 11, 14-15).
3.Коли хтось приставить пістолет…
Моя улюблена цитата з серіалу. Що обереш, коли хтось приставить пістолет тобі до скроні? Жодних балачок, робиш, що накажуть, а інакше — загинеш? Помилка. Треба вибити зброю з руки нападника або дістати сильнішу. Або ж це блеф. Або обираєш будь-яку «зі 146 можливостей». Може, це звучить наївно, а може — перебільшенням є якраз припущення, що ми не маємо вибору? Ситуація загнала нас у глухий кут. Мусимо щось робити, бо ж нам є що втрачати.
Та, може, часом варто щось втратити, щоб переконатися, чи воно того справді було варте? А, можливо, треба визволитися з пастки чорно-білих виборів. Хто ж нас так переконує, ніби альтернативи немає, вибору немає, надії немає? Це неправда. Перспектива значно ширша: зроби зусилля і вийди за межі стереотипного мислення.
«З того радійте, навіть якщо тепер належить бути трохи засмученими всілякими напастями…» (1Пт 1,6).
4.Довіра — це валюта майбутнього
Наводжу назву книжки Міхала Шафранського, бо вона стала гаслом, яке неустанно, і вже досить довго, вражає мене своєю силою. Хочеш чогось досягти — мусиш засукати рукави і працювати по максимуму. А якщо хочеш досягти чогось насправді великого — рано чи пізно тобі знадобиться допомога чи підтримка. Щоби мати змогу на когось розраховувати, мусиш йому довіритися. Неважливо, де: чи при будівництві дому, бізнесу чи родини. Тому аж ніяк не гроші, хоч би як великі, а довіра є ключем до успіху в кожній з цих справ. Замислись також, як багато отримуєш переваг, якщо ти, фахово і особисто, — людина, гідна довіри.
«Постарайся поставити себе гідним перед Богом, бездоганним працівником, що наставляє на слово правди» (2Тм 2,15).
5.Милосердя, а не жертви… (Мт 9, 13б)
Коли з’являються почуття кривди, зради, сильні переживання, тоді найлегшою і найбільш природною реакцією здається відплата. Помста. Око за око, а краще — обидва ока за око, щоби знищити супротивника і позбавити його можливості реваншу. І хоч у юридичних ігриськах це справляє враження, зрештою і ти зазнаєш втрат: набуваєш собі ворога, який тільки й чекає на найменшу твою помилку. Замкнене коло! Тільки акт милосердя дає шанс. Ніхто не обіцяє, що успішний, — але шанс на припинення вічної війни. Тільки акт милосердя дає шанс на перемогу. У найгіршому разі ти нічого не отримаєш, але й нічого не втратиш. У кращому — людина з сумлінням, яку пробачиш, буде твоїм боржником. Це універсальне правило світу, правило сплатити борг вдячності, задокументоване науково. А якщо справді пощастить — матимеш вірного, навіки вдячного друга.
6.Правда зробить вас вільними (Йн 8, 32б)
Правда важка, вона болить. Але має величезну перевагу: коли говориш правду, не мусиш пам’ятати, що сказав. Не мусиш запам’ятовувати чергові заплутані брехні. Не заплутаєшся у вигаданому сценарії, як у павутині — з кожною спробою виплутатися щільніше затягуючи на собі зашморг. Майк отримує щораз більші гроші, визнання, але гірко за те розплачується — спокоєм духа, цілісністю своєї моральності. Іншого виходу з цієї пастки немає. Треба взяти відповідальність за скоєне, протиставитися собі самому. Трохи схоже, як на сповіді: поки не визнаєш власної відповідальності, поки не відпокутуєш, — тяжіє на тобі тягар власного сумління. Гнітить страх, що хтось може таки довідатися про те, що ти приховуєш? Може, він довідається, що ти до чогось непридатний?
Чи Майк визнає усьому світові, що він — шахрай? А чи ж визнаємо і ми, що також є шахраями? Лише коли ми стаємо в повноті правди про себе — лише тоді ми насправді вільні.
Переклад CREDO за: Катажина Вишинська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
