Діти приходять до храму не для того, щоб перешкоджати іншим. Вони не мають злих намірів. Однак ми часто спостерігаємо сцени плачу, тупання ногами, бігання перед вівтарем тощо.
Така поведінка відволікає вірних, а батьки щонайменше відчувають сором, а у гіршому разі — гнів. Вірні в такій ситуації більше зосереджуються на дитині, ніж на молитві. Священики по-різному ставляться до дітей, які бігають по храму. Частина з них реагує тактовним мовчанням; є такі, що просять заспокоїти дитину або вийти з храму.
Все починається тоді, коли дитина не готова йти на Месу. Йдеться не про готовність, пов’язану з віком або психічним розвитком.
Дозволю собі маленький відступ. Більшість дорослих боїться стоматолога, бо вони пам’ятають свої візити до дантиста, який силоміць пхав їм руки до рота. Дитина не розуміла, що це для її добра. Що іноді треба потерпіти біль, щоб зуби були здорові. Але як вона має зрозуміти, коли ніхто не дає їй на це шансів.? Сьогодні все інакше: батьки приходять із дитиною до стоматолога «на пробу». Дитина сідає в крісло, бавиться з інструментами, бачить свою усмішку в дзеркалі. Освоюється з ситуацією. Що це має спільного з дітьми в храмі? Все.
Дитина приходить у незнайоме, незрозуміле місце. Чому мама каже їй мовчати? Чому тато не дозволяє бігати? Чому там на вівтарі горить світло? Навіщо квіти та свічки?
Дитина приходить до чужого їй місця. Звісно, їй хочеться його дослідити. Ми називаємо це проявом пізнавальної цікавості у дітей.
Як же зробити, щоб дитина в храмі зберігала повагу до місця, залишаючись дитиною? Загального рецепту немає. Але сім простих порад можуть допомогти.
1.Все починається з вечірньої молитви
Дитина має чути про Бога, знати, що храм — це Його дім. Візьміть дитячу Біблію й перед сном почитайте дитині про Бога. Скажіть, що в неділю всією сім’єю підете Його відвідати.
2.Прийдіть із дитиною до храму, коли там нікого немає
Попросіть священика, щоб дозволив піднятися на хори, а може, навіть заглянути до конфесіоналу. Йдеться не про те, щоб дитина всього доторкнулася, а щоби краще ознайомилася з найважливішими місцями в храмі. Розкажіть, чому вівтар так незвично виглядає, хто живе в Дарохранительниці. Поводьтеся при цьому з належною повагою — станьте навколішки перед вівтарем, ходіть спокійно, зробіть знак хреста, коли входите і коли виходите з храму. Дитина завдяки вам має відчути святість цього місця.
3.Подивіться Святу Месу по телевізору або в інтернеті
Це ідеальний спосіб, щоб обговорити з дитиною, що відбувається в окремих частинах Божої Служби. Розкажіть, що священик читає під час Меси, що означає піднесення келиха й хліба. Навчіть дитину молитися і відповідати на слова священика. Завдяки цьому вона знатиме, що відбувається під час недільної Меси і зможе брати в ній активну участь.
4.Зробіть так, щоб дитина сприймала недільну Месу як нагороду
Недільна Меса — це свято, виняткова зустріч із Богом. Напередодні нагадайте дитині про Месу: «Бог тебе любить, завтра ми підемо до Нього». Ніколи не шантажуйте дитину: «Мусиш піти до церкви, бо як не підеш, то матимеш гріх», або: «Якщо погано поводитимешся — тиждень без телевізора». Тоді у дитини буде негативна асоціація. Також ніколи не обіцяйте нагороди за хорошу поведінку в храмі. Це діє так само: Меса сприймається як прикрий обов’язок, після якого отримуєш нагороду.
5.Якщо відвідини — то по-святковому
Зверніть увагу на те, що ви одягаєте до храму. Якщо дитина побачить, що ви вдягаєте святкове вбрання, то почуватиметься винятково. Адже йде на особливу зустріч: із самим Богом.
6.Візьміть дитину на Святу Месу для дітей
Дуже важливо, щоб дитина могла брати активну участь у богослужінні. Під час «дитячої» Меси в більшості парафій проповідь адресована саме дітям. У деяких храмах діти беруть участь у принесенні дарів або разом співають церковних пісень.
7.Сьоме і не менш важливе — контракт
По дорозі до храму поговоріть із дитиною, куди і для чого ви йдете. Нагадайте їй ваші молитви, як ви ходили з нею по храму. Укладіть контракт, тобто домовтеся про конкретну поведінку. Пам’ятайте, що контракт полягає в тому, що обидві сторони висувають свої «умови». Скажіть, що ви хочете, щоб дитина була біля вас, поводилася тихо, робила те, що й ви. Але запитайте також дитину, чого вона потребує.
І нарешті — технічне питання: не беріть до храму іграшки або їжу. Не дозволяйте дитині віддалятися, але й не тримайте за руку. Нехай буде біля вас і бере приклад із того, як ви переживаєте зустріч із Богом. Хочемо чи ні — це ми є прикладом для наших дітей. Вони наслідують нас. Отже ми маємо шанс переказати їм справжню позицію.
А якщо попри все щось пішло не так? Ви на Месі й ваша дитина починає плакати або бігати по храму? Насамперед, якщо дитина порушує ваш контракт, реагуйте відразу. Якщо нічого не зробите, дитина не знатиме, що її поведінка неправильна, або що вона порушила умови. Нагадайте дитині, про що ви домовлялися в контракті. Якщо програли битву — не втрачайте надії. Вийдіть із дитиною на вулицю. Запитайте, що сталося, чому вона проігнорувала ваше рішуче прохання. Поясніть ще раз, де ви перебуваєте; поясніть, якої поведінки очікуєте. Розмовляйте спокійно, не підвищуйте голосу. Скажіть дитині, що вона вже достатньо велика, щоб поводитися, як дорослі. І якщо тільки постарається, то напевно їй вдасться бути ґречною до кінця служби. Діти мають знати, що батьки в них вірять! Тоді їм легше повірити в себе.
«Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!» (Мк 10,14).