«Бажаю всім, щоби щойно розпочатий великопісний шлях був багатий плодами. І прошу вас згадати в молитвах мене і співробітників Римської курії, ми цього вечора розпочинаємо тиждень духовних вправ».
Цими словами Папа Франциск попрощався з вірними після молитви «Ангел Господній» у неділю, 10 березня 2019 року. За кілька годин він разом з очільниками ватиканських дикастерій вирушив до реколекційного осередку отців-паулінів «Дім Божественного Учителя», що в містечку Арічча, розташованому за 30 км від Рима, пише Vatican News.
Майже сторічна традиція
Традицію спільних реколекцій Папи та Курії запровадив Пій ХІ у 1925 році, запросивши двох священиків-єзуїтів провести духовну віднову протягом першого тижня Адвенту. Майже через сорок років, а саме 1964-го, святий Павло VI переніс проведення цих реколекцій на великопісний період. Аж до понтифікату Пія ХІІ їх проводили виключно члени Товариства Ісусового. Протягом наступних десятиріч, натомість, їх проводили кардинали, єпископи та представники різних чернечих родин.
Майже 90 років такі духовні вправи відбувалися безпосередньо у Ватикані. З початком свого понтифікату Папа Франциск, перший єзуїт на Петровому престолі, в дусі звичаю, властивого членам Товариства Ісусового, вирішив звершувати духовну віднову відокремлено й тихо, подалі від місця звичного проживання та щоденної праці, сприяючи якомога кращому зосередженню духа. Папа зазвичай їздить до Аріччі автобусом разом з усіма учасниками реколекцій.
Тиждень духовних вправ для Папи та Курії триватиме до 15 березня.
Роздуми бенедиктинця для Папи-єзуїта
Провести ці реколекції Франциск запросив бенедиктинця Бернардо Франческо Марію Джанні, настоятеля абатства святого Мініата (Флоренція), що належить до конгрегації Пресвятої Богородиці з Монте-Оліветто. Отцю Бернардо 50 років, він провадить інтенсивну духовну та культурну діяльність, член італійського бенедиктинського центру історичних студій, входить до редколегії часопису «L’Ulivo», присвяченого темі монастирської культури, співпрацює з Міжнародним товариством вивчення латинського середньовіччя. Папі та його найближчим співробітникам він запропонував роздуми на тему «Місто гарячих прагнень. Пасхальні погляди й жести в житті світу».
Основою його роздумів для реколекцій став вірш Маріо Луці під назвою «Для цього ми тут». Там ідеться про погляд на Флоренцію з пагорбу, на якому розташований бенедиктинський монастир святого Мініата. Пояснюючи свій вибір, реколекціоніст зазначив: його надихнуло Апостольське напоумлення «Evangelii gaudium», у якому Папа Франциск роздумує зокрема про духовне життя в місті. А вірш італійського поета, на його думку, дуже добре відображає «життя монахів, що живуть у монастирі, зверненому до Бога, маючи постійно перед очима місто».
У своєму вірші Маріо Луці влучно протиставляє «пам’ять і надію, братерство й життєві труднощі, деяку зневіру, яку поет прирівнює до майже загашеного попелу, і можливість віднайти в ньому новий вогонь для того, щоб освітити суспільне життя людей новим милосердям і новими прагненнями»:
«Вогонь не міг згаснути, чи довго тліти під попелом. Ми тут для того, щоби своїм подихом оживити полум’я, яке буде тривати й поширюватися; щоби побороти вогонь, який нищить світ».
Поглядом Святого Духа
Відтак у ватиканських заняттях настала великопісна перерва. До 15 березня Святіший Отець не проводитиме жодних офіційних чи приватних зустрічей. Не буде також і загальної аудієнції в середу 13 березня. В атмосфері реколекцій відбудеться й відзначення 6-ї річниці понтифікату, що припадає на той день.
Учора ввечері о. Бернардо виголосив вступну конференцію. Він заохотив до «погляду благодаті й вдячності», до «погляду віри» на місто, яке часто пропонує «попіл, де згасло полум’я». Ідеться про погляд згори, але «не піддаючись спокусі лукавого», який пропонує заволодіти речами цього світу, панувати над ними, але «поглядом, спонукуваним Святим Духом і Господнім словом, поглядом споглядання, вдячності, пильності й пророцтва». «Це погляд, якому неважко розпізнати, як часто, і то надто часто, наші місця насправді є пустелями!» — наголосив він.
Цей погляд спонукає наново розпалити полум’я, щоби знову дарувати справжнє життя у Христі, щоб місто й міста, на які споглядаємо, «завдяки святості Церкви» заново запалали полум’ям любові. «Для того, — сказав він, — щоб наша душпастирська діяльність, наша опіка над ввіреними нам людьми, над довіреним нам народом, а навіть і над людством, яке нам ввірив Господь, могла насправді стати живим полум’ям гарячих прагнень; щоб наші міста знову стали прекрасним садом миру, справедливості й гармонії».
Цитуючи середньовічного містика Рікардо ді Сан-Вітторе: «де є любов, там є погляд», проповідник вказав на необхідність розпізнавати «сліди й підказки», які Господь залишає в нашій історії, в нашому житті. Саме в світлі цієї любові треба сприймати погляд Ісуса на Єрусалим і на всіх тих, кого Він зустрічав.
«Дозвольмо Йому дивитися на нас. Ісус — це наш гуманізм, дозвольмо, аби Його запитання: “А ви що кажете, ким я є?” викликало в нас неспокій. Піддаймося Його поглядові, щоб навчитися дивитися так як Він».
Також це погляд, який проганяє побоювання не розпізнати Господа, який надходить. Святий Августин повчав: «коли ти неуважний до свого серця — ніколи не знатимеш, чи Ісус навідується до тебе». Отож, необхідно заопікуватися серцем, «що є одним із важливих завдань на ці дні». Йдеться про те, щоб мати «уважне серце в процесі навернення», яке завдяки пам’яті «відкривається на розпізнавання присутності Бога в нашій історії та на нечувану й палку надію».
фінансово.
Щиро дякуємо!
