Якщо ми підозрюємо в себе депресію або якесь інше психічне порушення — не чекаймо, що Шеф особисто підвищить нам рівень серотоніну в крові, а чимшвидше скористаймося професійною допомогою.
Це зовсім не свідчення слабкої віри. Це радше усвідомлення того, що Бог — який залишається Джерелом усілякої мудрості — часто зцілює людей через відповідних фахівців.
«Думаю, в мене депресія. Я хотів піти до психолога, але знайшов у своїй парафії гарного священика. Він став моїм сповідником. Щоразу, коли мені гіршає, я йду до сповіді. Ми часто розмовляємо. Якось він мені запропонував, щоб я знайшов собі додаткову допомогу, але вона мені не потрібна. Його керівництва мені цілком вистачає. Зрештою, психічні хвороби беруться з духовних проблем. Психолог небагато мені допоможе, а за візити до конфесіоналу і платити не потрібно».
Переконання, що депресія це духовна проблема (або каприз знудженої життям молоді), на жаль, досить поширене. Однак депресія — це хвороба, яка (хоч і може впливати на духовну сферу людини) має бути піддана лікуванню тим, хто має для цього відповідну компетенцію, тобто психіатрам і психотерапевтам.
Зцілення від фахівців
Під час мандрувань просторами інтернету я не раз стикалася з висловлюваннями католиків, які радили тим, хто нарікав на падіння настрою, страх перед завтрашнім днем та брак енергії, що вони пішли до доброго сповідника чи взяли участь у Святій Месі за зцілення. Такі люди часто підтримують свою думку аргументами на межі теології та медицини, у стилі «Ісус зціляє краще за будь-якого психолога». Однак факт буття віруючою людиною не означає, що ми в кожній ситуації маємо очікувати безпосереднього Божого втручання! Коли католик стає свідком пожежі, він має подзвонити до пожежників; коли в когось із сім’ї падає зір, його треба заохотити піти до окуліста. Аналогічно — коли ми підозрюємо у себе депресію чи якісь інші психічні порушення: не чекаймо, коли Бог особисто відрегулює нам рівень серотоніну в мозку, а скористаймося якомога швидше допомогою психіатра і психотерапевта. Той факт, що Ісус — це наш найкращий психолог, лікар, вчитель і Господь життєвих сил, не означає, що ми маємо Його спокушувати, відмовляючись від допомоги фахівців, коли ми цього потребуємо.
Духовний керівник чи терапевт? — Не треба вибирати!
Якщо католик користується допомогою постійного сповідника чи духовного керівника, то він може це робити також і в ході терапії. Психотерапевтичне лікування зовсім не виключає релігійних практик і духовного розвитку. Навіть більше, зріла духовність може стати знаряддям у боротьбі з депресією! Однак компетенції у духовного керівника чи сповідника — не ті, що у психотерапевта. Психолог не дасть відповіді на запитання, приміром, чи вийти з Меси під тиском депресії це гріх (а якщо так, то наскільки тяжкий). Релігійні пацієнти часто ставлять такі запитання, оскільки депресія та багато інших психічних порушень можуть кидати тінь на їхнє переживання духовності й «запал» до виконання релігійних практик. Оскільки відповіді на питання з царини моральної теології перевищують мої компетенції, то зазвичай у таких випадках я раджу розмову з духовним авторитетом. З другої сторони, ні лікування депресії, ні пошуки її причин не належать до ролі сповідника — це завдання психотерапевта. Варто підкреслити, що перші прояви депресії інколи пов’язані з неохотою ходити до церкви чи браком сил до молитви. Але так діється не тому, що депресія це суто духовна проблема, а тому, що ця хвороба зазвичай викликає пониження психомоторного імпульсу, тобто охоти робити все те, що раніше для нас було важливе.
Причин депресії багато: це як біологічні обумовлення, так і індивідуальні психологічні чинники чи суспільні питання. Дієву допомога в подоланні цієї хвороби знайдемо у кабінеті відповідного фахівця. Довірена духовна особа може нам, натомість, підказати, як у такій ситуації молитися, а також нагадати про те, що Бог постійно чуває при нас — також і в час хвороби.
Переклад CREDO за: Ангеліка Шельонґовська-Миронюк, DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
