Опубліковані минулого року результати дослідження на трьох поколіннях сімей доводять, що релігійність батьків має величезний вплив на дітей.
Діти рідше думають про самогубство чи пробують накласти на себе руки, коли релігія або духовність важливі для їхніх батьків — пише агентство Reuters, цитуючи JAMA Psychiatry, періодичне наукове видання Американського медичного товариства. Цікаво, що це також стосується дітей, які вважають, що релігія для них неважлива.
Тридцятирічне дослідження
Науковці зробили такий висновок після тридцятирічного дослідження, проведеного Інститутом психіатрії штату Нью Йорк і Колумбійським університетом. У дослідженні взяли участь дві групи добровольців — із глибокою депресією та ті, хто не мав такого досвіду. Дослідження зосередилося на дорослих дітях (друге покоління) та онуках (третє покоління),
Група вчених дослідила 214 дітей з трьох поколінь і 112 батьків. Батькам і дітям поставили три запитання: наскільки важлива для вас релігія чи духовність? Як часто, якщо взагалі, ви ходите до церкви/синагоги/іншої релігійної установи? Якого ви віросповідання?
Більше батьків, ніж дітей, визнало, що релігія/духовність дуже важливі для них (45% — батьки, 25% — діти). Більше дітей, ніж батьків, відповіли, що не важлива (15% проти 4%). Коли науковці проаналізували дані, виявилося також, що для 52% дівчат відчуття, що релігія важлива, було пов’язане з 52% меншої імовірності суїцидальної поведінки. Такий зв’язок не стосувався хлопчиків.
Релігійні практики також були пов’язані з дівчатами, а не з хлопцями. У дівчат, що практикують, учені виявили на 36% нижчу ймовірність суїцидальної поведінки.
Однак і для дівчат, і для хлопців більша важливість релігії/духовності (незалежно від віросповідання) у батьків була пов’язана з меншим ризиком думок і спроб самогубства на 39%.
Віра батьків захищає?
Чому віра батьків так захищає? Дослідники намагаються це зрозуміти; вони дослідили 300 чоловік, однак результати ще невідомі.
«Якщо батьки мають принципи організації того, ким вони є і як живуть, і виховали своїх дітей у певних межах віри, то вони також мають своєрідну структуру, яка допомагає попередити самогубство, оскільки дають відчуття мети в своїй сім’ї»,— вважає доктор Джон Волкап, професор психіатрії в Feinberg School of Medicine в Університеті Нортвестена та керівник дитячої і молодіжної психіатрії в Дитячій лікарні ім. Роберта Г. Лур’є в Чікаго.
На думку Петра Ґоца, психолога-психотерапевта з психологічної консультації «Зона думки» у Варшаві, треба насамперед запитати себе, через що в голові молодої людини, підлітка, з’являється думка про самогубство і що сприяє утвердженню цієї думки до такого ступеня, аж вона може стати дією. «Як важко говорити про будь-яке узагальнення причин, — коментує Петро Ґоц, — бо в кожному іншому випадку причини можуть бути зовсім різними, так список чинників, які сприяють спробам самогубства, досить чіткий. Серед них у перших рядах — брак почуття сенсу, почуття прийняття і приналежності».
Зважаючи на це, результати дослідження, яке провела група зі США, не повинні дивувати. Вже те, що дитина спостерігає за батьками (які є взірцем для дитини), що віднаходять сенс у вірі й становлять частину спільноти, дає молодій людині почуття приналежності та показує, що в житті є щось більше, ніж тільки тут і тепер. А тоді, навіть якщо дитина формує свою духовність інакше, ніж батьки (наприклад, не позиціонує себе як віруючу, або їй ближче інше віросповідання), то деякі неусвідомлені речі в її голові залишаються.
фінансово.
Щиро дякуємо!
