Святий Йосиф – Покровитель батьківства

Роздуми до Слова Божого на урочистість св. Йосифа, Обручника Діви Марії

Французька містичка Марта Робен пророкувала, що ХХІ століття буде «століттям святого Йосипа». Чому? Тому, що це століття, в якому найбільше атакується батьківство – це «цивілізація без батька». А хто краще може зарадити цій справі, як не той, кого Бог покликав бути названим батьком Ісуса, – святий Йосиф?! Саме тому найбільшої підтримки потрібно просити у того, хто був образом земного батька Христа.

Святий Йосиф був покликаний стати за свого земного життя представником, віддзеркаленням Небесного Батька для Ісуса, Божого Сина. Святий Йосиф не був природним батьком нашого Господа, але його батьківство щодо Божого Сина було настільки справжнє, що навіть Євангеліє насмілюється називати його батьком. Святий Йосиф у найповніший спосіб виконав покликання батька: представляти Отця Небесного своїм життям, своєю життєвою позицією, своїм серцем. Домініканець Луї-Франсуа д’Аржентан (615-1680) казав, що Бог Отець сховався в тіні Йосифа… А святий Амвросій з Мілану писав, що святий Йосиф-ремісник є тінню Бога Отця – Ремісника усього творіння.

“ Йосиф і Марія були справжнім подружжям, у якому панувала справжня любов наречених

Досвід земного батька впливає на все життя людини, особливо на наші взаємовідносини з Богом, до Якого ми молимося «Отче наш…» Тому диявол так міцно атакує батьківство, і тато, який цього ще не розуміє, – «заживо похований». Можливо, тому святий Йосиф не має надміру великої пошани серед вірних. Є хтось, кому це дуже невигідно, – злий дух.

Боротьба з батьківством виникла не два дні тому. Атака розпочалася, коли Адам заперечив авторитету Батька небесного, й тому всі сини Адама мають клопіт саме з таким авторитетом. Атака злих сил стосується не тільки природного батьківства, а й духовного, бо вистачить дияволу якогось духовного отця звести – і той зведе сотні своїх духовних дітей. Вже в добу Ренесансу ця боротьба була така гостра, що Церква пізніше постраждала Реформацією, розколом. Забракло справжніх отців, які б воювали за Боже Царство і переказували віру! Продовженням цієї гострої боротьби стала французька революція, коли суспільство спротивилося будь-якій владі, а батько був саме віддзеркаленням авторитету і влади. Під час революції тисячі священиків – отців втратили голови на гільйотинах. Те ж саме відбулося під час жовтневого перевороту в Росії: близько 11.000 священників було страчено за наказом Леніна.

Атеїзм тісно пов’язаний з руйнуванням родини. Найбільші філософи атеїзму мали клопіт із власним батьком: або його зовсім не було в родині, або то був тиран. Батько Гітлера бив свого сина кілька разів на тиждень. Так робили в той час у більшості німецьких сімей. Нічого дивного, що декількома роками пізніше в Гітлері багато його сучасників побачили батька, бо їхні власні батьки майже нічим від нього не відрізнялися. Просто багато таких людей не мали де себе проявити, а Адольф Гітлер, за батьком – Шікльгрубер, мав таку змогу… Наслідки цих ран далекосяжні. Погляньте на історію: мільйони людей загинули через те, що одна людина мала «знищеного батька».

Відкидання авторитету батька тісно пов’язане з відкиданням відповідальності. Як наслідок цього, багато хлопчиків прагнуть до пенсії залишатися хлопчиками, підсвідомо не хочуть дорослішати. У наш час це настільки поширене, що психологія навіть спеціальний термін виробила: «комплекс Пітера Пена», хвороба хлопчика, який не хоче стати дорослим, а отже, не хоче бути батьком… Такий «зачарований хлопчик» своє життя проводить у мріях та іграх. Достатньо увійти до якогось інтернет-клубу, щоб побачити Пітерів Пенів, які цілий день проводять у віртуальних битвах.

Сьогодні ми також живемо в культурі, яка відкидає владу, а тим самим відкидає когось, хто репрезентує владу, – батька. Тому в нас час звертатися до святого Йосифа особливо необхідно. Він є іконою батьківства самого Бога, а його життя є Словом Бога до нас про те, яким має бути батько.

Євангеліє, яке Церква читає цього дня, відкриває надзвичайно важливу істину: Йосиф названий «батьком» тоді, коли він шукає Ісуса. Батько – це той, хто шукає сина, шукає Бога – життя. Батько – хтось, хто шукає Ісуса. Саме таку ікону батька вимальовує Біблія: хтось, хто шукає Бога і переказує досвід Бога – тобто віру – своїм дітям. Читаємо в Євангелії від Луки, що Ісус чудово знав Писання. Звідки?! Ісус дозрівав у своєму божестві і своєму людстві, а отже, був хтось, хто Його виховував і навчав. Обов’язок навчати дітей Божого Слова ніс батько. Бог не запитає жодного батька, чи той влаштував свою дитину в Гарвард або Оксфорд, але напевно запитає, навчив він дітей читати Боже Слово, чи не навчив.

“ ХХІ століття – це століття, в якому найбільше атакується батьківство – це «цивілізація без батька»

Кожний батько у своїй родині є тим, то править родинну літургію. Він вчить дітей Біблії, молитви. Благословляє їжу, благословляє своїх дітей, кладучи на них руки, коли вони виходять із дому й повертаються до дому. В цьому жесті виконуються слова Псалму – Божа рука наді мною. Діти тоді не матимуть клопоту з правильним образом Бога. Свята Тереза з Лізьє пише, що коли вона молилася Отче наш, завжди бачила в думках свого земного батька.

Читання з Другої книги Самуїла (7,14) показує взаємовідносини «батько – син»: Я буду його батьком, а Він буде мені сином . Ці стосунки показані в контексті будування дому: Господь збудує дім для Давида. Що це означає? Це означає, що взаємини батьківства становлять фундамент будь-якого дому, бо мають своє джерело в Богові, від Якого бере початок всяке батьківство на небі і на землі (Еф 3,14-15). Читання з Послання до римлян показує також батька народів – Авраама як батька віри:

Я настановив тебе батьком багатьох народів – перед тим, в кого він увірував, – перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало (Рим 4,17).

Знову маємо перед собою біблійну постать батька як того, хто переказує віру, тобто народжує (дає життя) насамперед до життя вічного.

Йосиф – ікона християнського життя. Всі роки цей Святий Муж прожив у присутності Ісуса і Марії. Чи є якась інша модель життя, краща від цієї? Ту саму роль, яку святий Йосиф відігравав у житті Ісуса, він продовжує надалі відігравати в житті Містичного Тіла Христового – Церкви. Тому невипадково кілька пап проголосили його Покровителем Церкви. У Святій Родині Бог освітив новим світлом постать батька. Звернення до святого Йосифа може відновити образ Бога Отця у моєму серці. Кожен може вибрати, чи він буде далі «сином Адама» і втікатиме від Божого голосу в кущі, чи почне воювати за Боже Царство, наслідувати Бога, про Якого написано: Господь – муж войовник, Господь – ім’я йому (Вих 15,3).

Багато християн мають особливу пошану до Пресвятої Діви Марії. Але є певний «біблійний тест» на тему «як я люблю Пресвяту Діву». Запитаймо кожен своє серце, як ми шануємо святого Йосифа. Так само ми насправді шануємо і любимо Марію, бо що Бог з’єднав – людина хай не розлучає. Йосиф і Марія були справжнім подружжям, у якому панувала справжня любов наречених. Тому не можна відділяти любов до Марії від такого само ставлення до Йосифа. Як часто ти звертаєшся до святого Йосифа?! Нехай цей тихий святий отримає належне місце в твоєму житті!