Роздуми над Першим читанням на середу IV тижня Великого Посту
Так говорить Господь:
«Я вислухав тебе в час сприятливий,
у день спасіння Я допоміг тобі.
Я зберіг тебе і поставив тебе як завіт для народу,
щоб підняти землю,
щоб розділити спустошену спадщину,
щоб сказати в’язням: “Виходьте!”,
а тим, хто в пітьмі: “Покажіться!”
Вони пастимуться при дорогах;
їхні пасовиська будуть по всіх верховинах.
Ні голоду, ні спраги не зазнають;
не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце,
бо Той, хто жалує їх, буде їх водити,
приведе їх на водні джерела.
Я зроблю дорогами всі Мої гори,
шляхи Мої будуть піднесені.
Ось ці приходять здаля,
і ось ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни».
Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте славно, ви, гори,
бо Господь утішив свій люд
і змилосердився над його убогими.
А Сіон сказав:
«Господь мене покинув, забув мене Владика мій!»
Невже може забути мати своє немовля,
щоб не мати жалю до сина свого лона?
Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду.
Іс 49,8-15
Читання цього «рожевого тижня» сповнені надії та оптимізму. І цього разу пророк Ісая промовляє до народу, щоб його потішити серед труднощів вигнання. Ізраїль розпорошений, на порозі зникнення. А тому безнадія та печаль наповнюють серця. Саме до них промовляє Господь: «Я тебе не забуду».
Тому наказує «сказати в’язням: ‘Виходьте!’, а тим, хто в пітьмі: ‘Покажіться!’» Вийти з в’язниці на свободу, а з темряви — у світло. Цього хоче Господь: нашого визволення й освітлення. Багато є в’язниць і пітьми в нас. Великий Піст, пасхальний період — це час свободи й світла.
Господи, визволи й просвіти!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія