Роздуми над Першим читанням на середу у Великодній октаві
Тими днями Петро та Йоан ішли до храму о годині молитви – о дев’ятій. І був тут один чоловік, кульгавий від лона матері своєї; його приносили і садовили щодня перед воротами храму, котрі називали Гарними, аби просив милостиню в тих, хто входив до храму.
Побачивши Петра і Йоана, які хотіли ввійти до храму, він просив, щоб дали йому милостиню. Петро разом з Йоаном поглянув на нього і сказав: «Подивися на нас!»
Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати. А Петро сказав: «Срібла й золота не маю, але що маю, те й даю тобі: в Ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!»
І, взявши його за праву руку, підвів його. Відразу ж зміцніли його стопи й суглоби. Підскочивши, він встав і почав ходити. Тож ввійшов з ними в храм, ходив і підскакував, хвалячи Бога.
І весь народ побачив, як він ходив і вихваляв Бога. Коли ж дізналися, що це той, який сидів заради милостині біля Гарних воріт храму, переповнилися страхом і подивом від того, що з ним сталося.
Діян 3,1-10
Кульгавий просить милостиню, й коли апостоли пильно вдивляються в нього, все ще очікує якоїсь матеріальної допомоги. Його бажання обмежені земними речами, ні про що інше він і не просить. Та апостоли не мають що йому дати: земних благ у них нема. З погляду людей, вони такі самі бідні. Але мають щось інше, неочікуване й дорогоцінніше. «В Ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!» Їхній скарб — це віра в Ісуса Христа. Того Ісуса, якого вже нема (тілесно) серед них, але спасіння, Ним принесене, діє. І Петро ділиться цим скарбом — неочікуваним, надзвичайним, який знову поділить народ.
Можливо, ми теж очікуємо і просимо про земне, як той кульгавий. Іноді прагнення людей не виходять за рамки цієї землі та цього життя. Хоча маємо доступ до благодатей надзвичайно більших.
Теж не завжди можемо дати іншим матеріальну допомогу, але чи вони є найбільшим скарбом віруючої людини? Чи не зубожуємо інших, обмежуючись подаянням лише матеріальних речей?
Ісусе Воскреслий, будь моїм найбільшим скарбом!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія