«Скажіть людям, яке велике Моє Милосердя», — цими словами починається Щоденник св. Фаустини Ковальської. Цими словами настоятель санктуарію Божого Милосердя у Вінниці о. Стефан Маєвський звернувся до усіх, хто зібрався на урочисту Святу Службу в Неділю Божого Милосердя.
«Це свято — сказав отець-настоятель, — у другу Великодню Неділю встановив у 2000 році св. Папа Йоан Павло ІІ, віддаючи таким чином Божому Милосердю нинішнє тисячоліття».
Відпустову св. Месу очолив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Ян Нємєц. З ним співслужили о. Стефан Маєвський і священик парафії Різдва Пресвятої Богородиці в Користишеві о. Андрій Бачинський SDB. Біля вівтаря ієрархія Церкви була представлена повністю, оскільки у відправі також брав участь диякон Роман Циганюк SDB.
«З перших років священства, — сказав для CREDO о. Стефан, — культ Божого Милосердя був мені дуже близький. В одній з парафій, де я працював, ми мали спеціальну катехитичну програму, мета якої полягала в тому, щоб приблизити людям Щоденник сестри Фаустини. Мене особливо торкають слова про те, що в день Божого Милосердя покається найбільше грішників. Ці слова не раз підтверджувались: найбільше сповідати доводилось саме в Неділю Божого Милосердя. Сьогодні, до речі, ми також не встигли до закінчення Служби всіх посповідати. Довелось сповідати після Служби, щоб люди могли причаститися і отримати відпущення кар за гріхи. Колись до мене підійшов літній чоловік і спитав, чи я його пам’ятаю. Я намагався пригадати, а він сказав мені, що він той чоловік, котрий колись, в Неділю Божого Милосердя, прийшов сповідатись після того, як 46 років не приступав до Таїнств. Для мене це промовистий знак, що в цей день Бог особливо діє. Обітниця відпущення кар завжди наповнює мене радістю і миром. І це відчуття ні з чим не можна порівняти. Це відчуття миру бажаю пережити кожному».
Побажання скористатися можливістю отримати відпущення кар за гріхи висловив на початку своєї проповіді єпископ Ян Нємєц. Коментуючи Євангеліє, Його Преосвященство підкреслив слова «Ісус став посередині».
«Посередині, — сказав владика Ян, — означає в серці людини. У Старому Завіті, в Книзі Буття, ми читаємо, що Господь Бог посадив сад, посередині якого знаходилось дерево життя, а звідти виходила річка, яка розділялась на чотири течії (пор. Бут 2, 8-10). Сад — це серце людини, посеред якої є Бог, Джерело Життя. Річка — це потік Божої благодаті, а те, що вона розділяється на чотири потоки, означає, що Божа благодать охоплює весь час — чотири пори року, і весь простір — чотири сторони світу. Дерево — це мрії, прагнення, думки, слова, вчинки людини, посеред якої, тобто — в її серці перебуває Бог. Перші люди, до падіння у первородний гріх, не звертались до Бога з молитвами прохання і перепрошення. Їм не треба було нічого просити, бо поєднані з Богом, вони мали все. Їм не було за що перепрошувати, бо вони не грішили. Звертаючись до Бога, вони тільки дякували Йому і висловлювали своє захоплення Ним. Ми віримо, що переживатимемо це в раю — це буде безкінечне пізнання Бога — адже повністю пізнати Бога неможливо – яке викликатиме захоплення, яке ми не можемо собі уявити».
«Гріх, — продовжив Його Преосвященство, — це тоді, коли всередину свого серця ми ставимо те, що не є Богом. Посередині твого серця те, на що ти легко втрачаєш час, замість того, щоб присвятити цей час Богу і ближнім. І зсередини цього саду теж витікає річка, але вона вже не зрошує, а отруює. Це наша гординя, коли ми ображаємось на те, що нам говорять правду про нас. Це жадібність, коли ми підтримуємо стосунки з близькими нам людьми тільки заради власної вигоди. Ісус прийшов, щоб це перемінити. Ми знаємо євангельську притчу про зцілення сухорукого. Хто такий сухорукий? Це людина, яка не може приймати дари і не може давати іншим. Але людина може бути вилікувана, коли вона пізнає, що вона хвора. Ісус хоче бути посередині нашого серця, але в ньому знаходиться гріх, і Він бере наші гріхи на себе. А щоб вилікувати нас, Він торкається наших ран – тих місць, які зранені нашими і чужими гріхами. І наскільки ти відкриєш Йому свої рани, свої гріхи, настільки Він наповнить тебе своїми благодатями».
По закінченні Меси учасники урочистості пройшли Євхаристійною процесією по прилеглих вулицях.
Завершуючи богослужіння, владика Ян уділив особливе благословенням дітям – як народженим, так і ще ненародженим.
Разом з о. Андрієм Бачинським з Коростишева до Вінниці приїхав парафіяльний хор «Sursum corda», яким керує с. Зоя Баглаєнко зі згромадження Сестер від Ангелів. «Цей хор, — сказав о. Андрій, — почав співати в першу неділю Адвенту 2013 року. Ініціаторами його створення були о. Андрій Борковський SDB, котрий нині служить в Одесі, і с. Галина Клименчук SAC. А ідея його створення була пов’язана з тим, що в парафії була впроваджена Служба для дітей. Звичайно, на Службі Божій з участю дітей, краще щоб співали теж діти. Нині учасницям хору по 13-14 років, а тоді, шість років тому, було по 7-8. Спочатку хор співав тільки на дитячій Службі, але з приходом с. Зої перейшов на, так би мовити, професійний рівень». Хор «Sursum corda» співав під час св. Меси, а по її закінченні виступив перед парафіянами з концертом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
