Роздуми над Божим Словом на четвер IV Великоднього тижня
Як і християнська Літургія Слова, суботнє юдейське служіння в синагозі включало (і включає) молитви, читання з Писань та проповідь. Зазвичай говорив рабин або один зі старійшин, але вони також могли запросити шанованих членів суспільства висловити свої думки. Послухаймо ж сьогоднішнє читання з Діянь Апостольських (Діян 13, 13-25):
«А з Пафосу ті, що були з Павлом, пустилися на море й прибули в Пергу Памфілійську, але Йоан, відлучившися від них, повернувся в Єрусалим. Вони ж, пройшовши поза Пергію, прийшли в Антіохію Пісідійську і дня суботнього ввійшли до синагоги й посідали. А по прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати: «Мужі брати, як маєте якесь слово втіхи для народу, скажіте». Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив: «Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте! Бог цього народу, Ізрáїля, вибрав наших батьків і підняв угору цей народ, під час його побуту в Єгипетській землі, і потужною рукою вивів їх із неї. І сорок років годував у пустині; вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю, майже по чотириста п’ятдесятьох роках. А після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла. Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років. Та (Бог), відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка мені до серця, що виконає всю мою волю. З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізрáїлеві Спасителя Ісуса, під час коли Йоан перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрещення покаяння. Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв’язати».
Павла й Варнаву, як освічених юдеїв, старійшини запросили в синагогу Антіохії Пісідійської. Павло прийняв це запрошення, щоби проповідувати!
Він був апостолом, але при цьому ніколи не забував, що в минулому переслідував християн. Можливо, до нього навіть приходили думки про те, що він не гідний говорити про Христа. Однак же Павло продовжував звіщати Добру Новину, й не тому, що був сам бездоганний, а тому, що був прощений і перемінений Божою благодаттю. Через це він не зациклювався на своїх минулих гріхах, а зосереджувався на служінні Господу. Згадуючи про свої помилки, Павло смиренно підкреслював Божу любов і милосердя, які він пізнав на собі.
Отож і ти, як апостол Павло, ділися своїм досвідом зустріч із Воскреслим, із Його любов’ю та милосердям. Якщо в тебе є «слово втіхи» (Діян13,15), то проголошуй його. Не дозволяй минулому завадити тобі, хоч би яке воно було. Ти вже прощений, і сам Господь бажає говорити твоїми вустами. Не бійся бути відкинутим чи незрозумілим. Ділися Божою любов’ю, яку ти відчув. А Господь потурбується про те, щоб твої слова торкнулися людських сердець.
«Господи, допоможи мені зосередитися не на моїх слабкостях, а на Твоїй любові до мене. Вклади в мої вуста слова життя. Дай мені мужність благовістити про Тебе моїм ближнім».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
