Роздуми над Першим читанням на п’ятницю IV Великоднього тижня
Тими днями, як Павло прийшов у Антіохію Пісидійську, він промовляв у синагозі: «Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, нам послано слово цього спасіння. Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі, не розпізнавши Спасителя Ісуса, довершили також і голоси пророків, які читаються щосуботи, коли Його засудили. Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його. Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці.
Та Бог воскресив Його з мертвих! Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галілеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед народом.
І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам: Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: “Ти – Мій Син, Я сьогодні Тебе породив”».
Діян 13,26-33
Павло словами описує невтішну картину: Ісуса засудили, стратили, поклали до гробниці. Все це перевершується воскресінням з мертвих. Тому ця картина перетворюється на благовістя. Бог, не зважаючи на людську злість, подає нам благо. Він здатний перетворити сценарії поразки на тріумф спасіння.
Тому в кожен час учні Христа мають звіщати добру новину про Христа, в якому все преображається. І сьогодні люди чекають на кращі часи. І сьогодні люди можуть зневіритися, споглядаючи поразку добра. Всім і завжди потрібно нагадувати благу вість про воскресіння Ісуса. Вона — саме для нас.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
