Поради

Задовольняти власні потреби — це егоїзм?

12 Липня 2019, 16:18 1871

У деяких колах говорити про свої потреби — означає вершину егоїзму. Набагато краще проголошувати своє посвячення, жертвування чимось, буття «для».

Щиро сумніваюся, що прославляння будь-якої риси може хоч кому послужити на користь. Однак, за моїми спостереженнями, свої потреби набагато важче задовольнити, ніж чужі.

 

Голос, який щось у нас забирає

Задовольняти свої потреби важко з однієї причини: коли призначаєш час для себе, це означає, що не присвячуєш його іншим людям. Чуєте? Я кажу про докори сумління, про звинувачення у крайньому егоцентризмі, винятковому пробудженні обережності, яка приходить одразу, коли вирішиш зробити щось тільки для себе.

Серйозно. Цей голос лунає в мені щоразу, коли я вирішую відпочити, відпустити, зробити собі приємність: «Чи можу я це зробити? Чи можу я це собі дозволити?» Блідий, яскравий, тихий, сильний — усе залежить від того, чого стосується справа. Цей голос намагається відібрати у нас щось важливе. Навіть більше: відібрати й переконати, що ми взагалі не повинні про це навіть думати.

 

Дам собі все, що дала б іншим

Шампунь за 100 гривень, а не за 30. Парфуми за кілька сотень, а не за 50. Курс масажу. Книжка, диск, концерт. Перукар. Здорова їжа. Поїздка в гори. Година відпочинку. Сон. Пілатес. Басейн. Кіно. Вихід у місто. Прогулянка в парку. Чи у вас теж це виглядає так, що ви без вагань готові заплатити за покупки ваших близьких, а для себе — закриваєте гаманець?

Мистецтво дарувати собі добрі речі, дбати про себе, задовольняти свої потреби починається з віри в те, що я заслуговую на те ж саме, що й інші люди.

 

Дам собі те, чого потребую

Мистецтво дарувати собі добрі речі починається з того, що ми припиняємо ставитися з підозрою до конкретних прагнень і потреб у нашому серці. Це — простягнути до них руку на знак згоди. Можливо, нам ніколи не вдасться скласти повного списку і відповісти на всі пункти. Можливо, достатньо буде зробити лише одну річ для себе, але щодня.

Нещодавно моя приятелька сказала, що тільки ми самі можемо відповісти на запитання: чого ми насправді потребуємо? І дати собі це. Не інша людина, не доля, не випадок — лише ми. Ця відповідальність лежить на наших плечах від моменту, коли ми вирушили у самостійне життя.

Переклад CREDO за: Магда Фрончек, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: