Роздуми над Першим читанням на вівторок ХVІІ Звичайного тижня, рік І
Тими днями узяв Мойсей намет та й нап’яв його за табором, віддалік від нього; він назвав його Наметом Зустрічі; кожен, хто шукав Господа, виходив до Намету Зустрічі, що був за табором. Як тільки виходив Мойсей до намету, весь народ вставав, і кожен стояв коло входу до свого намету й дивились у слід Мойсеєві, аж він увійде в намет.
Коли Мойсей входив у намет, спускався стовп хмари й зупинявся при вході в намет, і Господь розмовляв з Мойсеєм. Народ же увесь, бачивши хмаровий стовп, що стояв при вході в намет, вставав і падав ниць, кожен при вході до свого намету.
Господь розмовляв з Мойсеєм обличчям в обличчя, так, як говорить людина до свого друга. А потім Мойсей повертався до табору. Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав Намету Зустрічі.
І зійшов Господь у хмарі і став з Мойсеєм там і промовив Ім’я Господнє. І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, не скорий на гнів, багатомилостивий, і вірний, що зберігає милість для тисячі поколінь, прощає беззаконня, злочини й гріхи, який не залишає нічого без кари, який карає провину батьківську на дітях і внуках до третього й четвертого покоління».
Впав Мойсей притьмом на коліна й поклонився до землі, і мовив: «Коли я знайшов ласку, Господи, в Твоїх очах, нехай іде Господь посеред нас. Правда, що це народ твердошиїй, та Ти все ж таки прости беззаконня наше та гріх наш, і візьми нас собі у спадок».
Мойсей був там з Господом сорок днів і сорок ночей; хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова союзу, десять слів.
Вих 33,7-11; 34,5-9.28
Сьогоднішній уривок варто прочитати у світлі Нового Завіту. Мойсей створює особливий простір для зустрічі з Богом — Намет Зустрічі. Цей намет поставлений поза табором, на відстані, бо народ согрішив. Зустрітися з Господом — можливо. Та лише Мойсей може розмовляти з Богом «обличчям в обличчя, так, як говорить людина до свого друга».
Коли святий Йоан пише свій пролог про Слово, що стало тілом, то вживає вираз, який традиційно перекладають: «Слово оселилося між нами». Буквально ж євангеліст говорить: «І поставило свій намет між нами» (Йн 1,14). Вже не поза станом, не на відстані. Бог у Христі замешкав посеред нас, близько. А тому й побачити Господа обличчям в обличчя вже не зарезервовано для особливих людей. Бога може побачити кожен. Бо Він — Бог-з-нами. Він назвав нас своїми друзями (Йн 15,15). І дав себе нам на їжу, щоб бути в нас.
Не треба замикати Бога в храмах чи особливих місцях. Я теж покликаний до особистої близької дружби з Ним. Він — поряд.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія