Ів Фрей – 24-річний швейцарець, католик, міністрант із міста Вальзенгаузен, колишній гвардієць на службі у Ватикані.
Попрацювавши у логістичній компанії, а також відслуживши в швейцарській армії, Ів вирішив присвятити два роки свого життя на службу Папі та Католицькій Церкві. У вільний час він любить подорожувати, пізнавати світ, а також активно займатися спортом.
— Іве, розкажи, будь ласка, про свій шлях до віри.
— Моя сім’я — звичайні практикуючі католики. У мене двоє старших братів, але я був першим, хто вирішив стати міністрантом. Я почуваюся комфортно в церкві, люблю туди ходити.
— Ти можеш сказати, що завдяки роботі у Ватикані ти став ближче до Бога?
— Безумовно. Постійна близькість до Папи, кардиналів, єпископів — це теж впливає на зміцнення віри. У нас був цілий 2016-й Рік милосердя і ми мали можливість відвідати Святу Землю як гвардійці, що мало велике значення для укріплення моєї віри.
— Які обов’язки ти виконував як швейцарський гвардієць?
— Кожний день відрізнявся від попереднього. Ми мали фактично три робочі зміни: ранішня, вечірня та нічна. Наприклад, cлужити в понеділок — не те саме, що служити в неділю, в контексті людей, які приїжджають до Рима, гостей Ватикану, відвідувачів. Також нам додатково надавали різноманітні курси, індивідуально дібрані для кожного.
— Чи пропонує Ватикан гвардійцям щось для дозвілля?
— У Ватикані є спортзал, тож ми мали змогу тренуватися. Кожного понеділка відбуваються футбольні змагання. Також є можливість користуватися бібліотекою. Щонеділі ми мали вільний час і могли вийти в Рим на келих пива з друзями.
— Твій контракт був укладений на два роки?
— Так, два роки — це мінімум, але можна й довше. Мої друзі працюють по три-чотири роки на службі Ватикану.
— Чи важко потрапити всередину міста Ватикан, не включаючи собору св.Петра і музеїв? Потрібен дозвіл?
— Так, потрібний «великий» дозвіл. Насправді, цивільним немає шансів потрапити всередину.
— А якщо ти бачиш священника, який бажає пройти всередину?
— Є багато речей, які ми повинні були вивчити. Звісно, ми не провіряємо кожного священника, який працює у Ватикані. Є люди, яких ти вже знаєш; але є багато тих, хто запросто переодягаються в священника або навіть у єпископа і можуть становити загрозу для Папи чи оточення. Тому кожен, хто хоче потрапити у Ватикан, повинен мати спеціальний пропуск.
— Ти зараз можеш увійти туди, як колишній гвардієць?
— Я можу, проте є зони, куди й мені потрібен додатковий пропуск. Наприклад, сади Ватикану, де мешкає Папа-емерит.
— В тебе бували персональні зустрічі з Папою Франциском?
— У мене була одна офіційна особиста зустріч із ним, але я мав нагоду його бачити й перебувати близько десятки разів. Можу сказати, що Папа — весела людина, і він турбується про гвардійців. Маючи насичений графік, він завжди знаходив час побесідувати з нами. Навіть після зустрічей з президентами країн, він підходив до нас і говорив з нами, розпитувався. Часто дарував нам книжки, пригощав солодощами.
— Де тебе поселили?
— Ми мали апартаменти у Ватикані, за п’ять хвилин пішки від Ватиканського банку. Жили по двоє-троє чоловік. Хоча ми фактично військові, проте в апартаментах справді було все необхідне, як і для цивільного.
— Ти любиш активно подорожувати, відвідав багато країн світу. Чи твої подорожі також допомагають наближатися до Бога?
— Це цілком допомагає мені відчувати себе ближче до Церкви та Бога. Мені цікаво було відвідати храми в Австралії, Новій Зеландії чи навіть США. Незважаючи на мовний бар’єр, цікаво побачити, як звершується літургія в інших країнах світу.
— Дякую за розмову!