Вільний Мойсей

Роздуми над Першим читанням на середу ХІХ Звичайного тижня, рік І

Тими днями Мойсей зійшов із Моав-степу на гору Нево, на вершину Фасги, що проти Єрихону, і показав йому Господь усю Гілеад-землю до Дана, увесь Нафталі-край і землю Єфраїма та Манассії, всю землю Юди, до Західного моря, і Негев, і околицю, і долину Єрихона, міста пальм, аж до Цоару.
І промовив до нього Господь: «Це земля, що про неї клявся Я Авраамові, Ісаакові та Якову, словами: “Я дам її твоєму потомству”. Я дав тобі побачити її своїми очима, але туди ти не ввійдеш».
Там і помер Мойсей, раб Господній, у Моав-землі, по Господньому слову. Поховано його в долині, в Моав-землі, проти Бет-Пеору; і по цей день ніхто не знає його гробу. Було ж Мойсеєві сто двадцять років, як умер; очі його не потемнішали, і сила його не зникла. Плакали по Мойсеєві сини Ізраїля тридцять днів у Моав-степу; та й скінчилися дні плачу – жалоби по Мойсеєві.
А Ісус Навин наповнивсь духом мудрості, бо Мойсей поклав на нього свої руки; тож і слухали його сини Ізраїля і чинили, як заповідав Господь Мойсеєві.
Не з’явився більше такий пророк в Ізраїлі, як Мойсей, котрого Господь пізнав лице в лице, в усіх знаменнях і чудесах, які Господь послав його зробити в Єгипетській землі над фараоном і над усіма його рабами та й над усім його краєм, як і в потужній руці й усіх великих та страшних ділах, що їх появив Мойсей перед очима всього Ізраїля.
Втор 34,1-12

Сумна сторінка з історії Мосея. Стільки вистраждав, стільки пройшов, стільки пережив. Та не може ввійти у Обіцяну землю. Ось вона, на відстані простягненої руки. Бачить її, але помре тут, у пустелі. І ніхто досі не знає, де його гріб, місце останнього спочинку великого Мойсея. Ніхто не прийде на його могилу. Нема жодного мавзолея, пам’ятника, простого знаку, що це той, хто вивів Ізраїль із неволі до свободи…

Мойсей став повністю вільним: вільним від отримання результату, вільним від слави, вільним від своїх прагнень. Повністю вільний від себе. Вільний для Бога, який був, є і буде.

Таке людське життя. Хотілось би побачити результати свого існування: сім’ю, дітей, онуків, свій дім, сад, роботу, у що вклав серце і піт. Але ми люди — лише і аж! Якась частина залишиться недовершеною. Невдоволеність життя.

Святий Мойсею, навчи нас жити і помирати! Навчи бути вільними!

Патрик Оліх OFM
Ілюстрація: Олександр Кабанель, Смерть Мойсея, 1851 р.

Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія