Світ

Папа: любов Ісуса не «розроблена за письмовим столом»

06 Вересня 2019, 17:01 300

Заключною подією Апостольської подорожі до Мозамбіку стала Свята Меса, яку Папа Франциск очолив на стадіоні в передмісті Мапуто Зімпето. Під час проповіді він наголосив, що країна має право на мир.

Жодна сім’я, жоден народ, ніяка країна не матимуть майбутнього, якщо єдиним об’єднавчим мотивом буде помста й ненависть. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під Святої Меси, яку він відслужив у п’ятницю, 6 вересня 2019 р., в столиці Мозамбіку місті Мапуто. На Євхаристійне богослужіння, якому не перешкодив дощ, зібралися 60 тисяч мозамбікців, повідомляє Vatican News.

 

Вузький шлях, що вимагає чеснот

«Вам, що слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших». Ці Христові слова з Нагірної проповіді Ісуса, записані святим Лукою, стали відправною точкою роздумів Святішого Отця, який зазначив, що вони звернені також і до нас.

«Він каже це ясно, просто й твердо, накреслюючи стежку, вузький шлях, який вимагає деяких чеснот. Бо Ісус не є ідеалістом, що ігнорує дійсність; він говорить про конкретного неприятеля, про реального ворога, якого щойно описав у попередньому Блаженстві: того, що ненавидить нас, відкидає, ображає та зневажає як безчесне наше ім’я». Папа вказав на те, що чимало з присутніх на стадіоні можуть дати особисте свідчення про наслідки насильства, ненависті й незгоди.

 

Примирення й відкриті рани

Як зауважив проповідник, «Ісус не запрошує нас до абстрактної, ефемерної чи теоретичної любові», розробленої за письмовим столом для промов, а запрошує ступити на дорогу, «якою Він сам пройшов», ту дорогу, що спонукала Його любити тих, хто Його зрадив, хто несправедливо засудив, убив Його.

«Важко говорити про примирення, коли досі залишаються відкритими рани, викликані тривалими роками незгоди, або ж заохочувати зробити крок прощення, що не означає ігнорувати страждання, ні вимагати, щоб була скасованою пам’ять чи ідеали. Але, незважаючи на це, Ісус Христос заохочує любити й чинити добро. А це набагато більше, ніж ігнорувати людину, яка завдала нам шкоди, чи старатися про те, щоб наші життя не перетиналися; це доручення, що прямує до активної, безкорисливої та надзвичайної доброзичливості до тих, які поранили нас», — сказав Папа. Христос не зупиняється на цьому, а закликає благословляти ворогів та молитися за них, вимовляти їхні імена не для образи чи помсти, але щоб «започатковувати нові взаємини, що ведуть до миру».

 

Ненависть не може бути фундаментом єдності

Святіший Отець підкреслив, що цим заохоченням Ісус хоче «назавжди припинити» дуже поширену, як колись, так і сьогодні, практику бути християнами й жити згідно із законами відплати. Неможливо думати про майбутнє, будувати країну, суспільство, що ґрунтується на «справедливості насильства». Неможливо йти за Ісусом, керуючись порядком «око за око».

«Жодна родина, жодна група сусідів, жодна народність, ні, тим більше, країна, не матиме майбутнього, якщо спонукою, яка їх єднає, збирає та згладжує відмінності, є помста та ненависть», — наголосив Глава Церкви, підкреслюючи, що «справедливість насильства» завжди є «безвихідною спіраллю» з дуже високою ціною. «Є інша, доступна дорога, бо найважливіше —не забувати, що наші народи мають право на мир. Ви маєте право на мир», — додав він.

 

 

Золоте правило

Щоби це заохочення можна було здійснити, Ісус пропонує «перше золоте правило, доступне для всіх»: що хочете, аби люди чинили вам, те і ви чиніть їм. Він допомагає нам відкрити найважливіше: взаємну любов і взаємодопомогу, без очікування чогось взамін.

«Світ ігнорував і далі не хоче знати чесноти милосердя, співчуття, вбиваючи або покидаючи похилих віком і людей з інвалідністю, усуваючи поранених і хворих, розважаючись, завдаючи страждання тваринам», — сказав Папа. Подолання поділів і насильства включає «не лише акт примирення чи мир у розумінні відсутності конфлікту, але щоденні зусилля кожного з нас, щоб мати уважний і активний погляд, який спонукає ставитися до інших з тим самим милосердям і добротою, з якими хочемо, аби ставилися до нас».

«Ідеться про поведінку не слабких, але сильних, наставлення людей, які відкривають, що не є необхідним ображати, принижувати чи гнобити, щоб почуватися важливими», — наголосив він.

 

«Не так нехай буде між вами»

Наприкінці проповіді Папа звернув увагу на те, що Мозамбік має територію з численними природними й культурними багатствами, але, хоч як парадоксально, «величезна кількість населення перебуває за межею бідності». Й іноді здається, що ті, хто наближається з допомогою, насправді мають інші інтереси. Особливо сумно, коли так діється між братами на тій самій землі.

«Не так нехай буде між вами. Цими словами Ісус спонукає нас бути головними героями іншого стилю життя, того, що притаманний Його царству: тут і тепер, бути засівом радості й надії, миру й примирення. Тим, що вливає Святий Дух, є не бурхлива активність, але, насамперед, уважність до іншого, визнаючи та цінуючи його як брата, настільки, щоби відчувати його життя та біль як своє життя та біль», — сказав Святіший Отець, підсумовуючи:

«Якщо арбітром у наших серцях є Христовий мир, коли почуття перебувають у конфліктах і почуваємося нерішучими перед двома протилежними напрямками, приєднуймося до “Христової гри”: Христове рішення утримуватиме нас на дорозі любові, на стежці милосердя, в рішеннях на користь найубогіших, на захист природи. На дорозі миру. Якщо Ісус буде арбітром між протиставними емоціями нашого серця, між складними рішеннями нашої країни, тоді Мозамбік запевнив майбутнє надії, тоді ваша країна зможе з вдячністю та від щирого серця співати Богові псалми, гімни і подячні пісні».

 

Прощання з Мозамбіком

Наприкінці Святої Меси в Мапуто Папа звернувся до народу Мозамбіку з подячним словом. Наступним етапом 31-ї Апостольської подорожі буде Мадагаскар.

Святіший Отець склав подяку всім, хто співпрацював в організації та проведенні цього візиту, починаючи від місцевої архідієцезальної спільноти та її пастиря архієпископа Франсіско Шімойо. Він склав окрему подяку президентові Н’юсі, органам правопорядку й безпеки, членам оргкомітету й волонтерам, журналістам і всім тим, хто вітав його на вулицях міста.

«Браття й сестри, — сказав він, — знаю, що ви мусили зробити чимало жертв для того, щоб могти брати участь у богослужіннях і зустрічах, а тепер всі змокли, сподіваюся, під благодатною водою. Ціную це й від щирого серця дякую». Святіший Отець згадав і про тих, хто не зміг прибути через наслідки руйнівних циклонів, запевняючи, що відчував їхню підтримку.

«Кажу всім: у вас чимало причин, щоб надіятися! Я побачив це, доторкнувся до цього своїми руками протягом цих днів. Прошу вас, збережіть надію, не дозвольте, щоб її викрали у вас! І немає кращого способу для збереження надії, як перебувати в єдності, щоб усі причини, які її підтримують, дедалі більше посилювалися у майбутньому примирення й миру в Мозамбіку», — мовив Папа, пожавши всім Божого благословення.

По завершенні Святої Меси він від’їхав до аеропорту, де відбулася церемонія прощання за участю глави держави.

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: