На черговій загальній аудієнції — продовжуючи тему катехетичних повчань минулих тижнів — Папа Франциск роздумував над уривком із Діянь, де св.Лука розповідає про встановлення дияконату в Церкві та про першого мученика — диякона Стефана.
«Стефан “повний Духа Святого” між служінням та мучеництвом» — такою була тема чергової катехези Папи Франциска. Зустрічаючись у середу, 25 вересня 2019 р., з паломниками, що зібралися на площі св.Петра у Ватикані, Святіший Отець коментував поставлення перших дияконів, повідомляє Vatican News.
Проблеми є завжди
Єпископ Рима звернув увагу на те, що автор Діянь із «великим реалізмом» показує як плідність поширення Євангелія, так і «появу деяких проблем у лоні християнської спільноти».
«Проблеми були завжди, від самого початку. Тож як гармонізувати відмінності, наявні всередині Церкви, щоб вони не переросли в протистояння та розколи?» — запитав Папа. Первісна спільнота учнів Христа включала не лише юдеїв, але також греків, вихідців із діаспори, які мали свою культуру і своє світобачення.
Це співіснування визначає «тендітність і нестабільність рівноваги», й перед лицем труднощів «проростає кукіль». А що є тим куколем, який нищить спільноту? «Кукіль нарікання та пліткування: греки почали нарікати на брак уваги з боку спільноти щодо їхніх вдів», — мовив Святіший Отець.
Шлях розпізнавання
Щоби дати відповідь на посталу ситуацію, апостоли започатковують «процес розпізнавання»: добре зважити труднощі та спільно шукати вирішення. Вони знайшли вихід у тому, щоб розділити різні завдання всередині церковного тіла, аби запобігти «як занедбанню “поступу” Євангелія, так і дбання про найубогіших членів».
«Апостоли дедалі більше усвідомлюють, що їхнім головним покликанням є молитва та проповідування Божого слова: молитися і звіщати Євангеліє. Тож розв’язують справу, настановивши групу з “семи мужів доброї слави, повних Святого Духа”, які після накладання рук займатимуться служінням при столах». Диякони, наголосив Папа, були поставлені саме для служіння, яке є їхнім першочерговим покликанням, а ця «гармонія між служінням Божому слову і служінням милосердя» є закваскою, що сприяє зростанню церковного тіла.
Диявольський «рак»
Серед семи поставлених дияконів особливо вирізнялися Стефан і Филип. Стефан успішно євангелізував, але його слова зустріли «найупертіший опір». І не знайшовши, як змусити його замовкнути, вороги вдалися до «наймізернішого способу знищення людської особи», яким є обмова, фальшиве свідчення.
«Ми знаємо, що наклеп убиває. Завжди. Цей “диявольський рак”, що народжується з бажання знищити репутацію людини, вражає також решту церковного тіла, завдає йому серйозної школи, коли через низькі інтереси чи для прикривання власних слабкостей укладаються союзи, щоби змішати когось з болотом», – зазначив Святіший Отець.
Бути учнем
Приведений перед синедріон і, подібно до Ісуса, обвинувачений фальшивими свідками, Стефан на свій захист представляє історію спасіння, зосереджену на Христі. Сповнений Святого Духа, він сміливо викриває лицемірство, з яким повелися з пророками та Ісусом: «Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони повбивали тих, які провіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками і вбивцями».
Це викликало сповнену насильства реакцію слухачів, які засудили Стефана на смерть через каменування. І в цю мить апостол виявляє справжній «матеріал», з якого зроблений Христовий учень. Він не шукає відмовок, не шукає людського заступництва, але «віддає своє життя в Господні руки», мовивши: «Господи Ісусе, прийми мого духа», та вмирає як «Божий син», прощаючи: «Господи, не порахуй їм цього за гріх».
«Ці Стефанові слова, — підкреслив Папа, — навчають нас, що не добре приготовані промови виявляють нашу сутність Божих дітей, а лише вручення свого життя в руки Отця та прощення того, хто нас ображає, показують якість нашої віри».
Справжні переможці
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що Церква сьогодення «багата мучениками», яких більше, ніж у перші віки християнства. Їхня кров «зрошує Церкву» та запевняє «зростання й плідність Божого люду». Мученики не є «постатями з образочків, але чоловіками й жінками з тіла й костей», які «обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця» (Одкр 7,14). «Вони — справжні переможці», — мовив Папа, заохотивши:
«Просімо Господа, щоб, споглядаючи на вчорашніх і сьогоднішніх мучеників, також і ми навчилися жити повнотою життя, приймаючи мучеництво щоденної вірності Євангелію й уподібнення до Христа».
фінансово.
Щиро дякуємо!
