Що таке гомосексуалізм та ідеологія ЛГБТ?

Оскільки гендерну ідеологію світові продовжують цілеспрямовано нав’язувати, люди віруючі намагаються протистояти цьому виродженню світогляду.

Зокрема, свій короткий аналіз на тему одностатевих стосунків та ідеології ЛГБТ опублікував домініканець о.Роман Шульц, настоятель парафії св.Казимира в Могилеві (Білорусь).

Що таке гомосексуалізм та ідеологія ЛГБТ? Відомо, що це складне явище, яке має різні джерела і становить наслідок первородного гріха, а також ран і гріхів різних людей і середовищ. Для того, щоби взятися за невелику систематизацію, мені видається слушним поділити гомосексуалістів на три групи.

1

Перша група — це гомосексуальні особи, які переконані, що їхню проблему можна розв’язати двома способами, які найкраще застосовувати одночасно. Перший це рішення, яке вони самі ухвалюють, що будуть жити в целібаті, тобто в утриманні від статевих контактів, попри наявну схильність. Така позиція людям віруючим, тобто гомосексуалістам, які не практикують цієї схильності, відкриває можливість приступати до Сповіді та Святого Причастя. В цьому разі ми сповнені вдячності до людей із гомосексуальними схильностями, які живуть у чистоті і прагнуть виконувати Шосту заповідь Декалогу. Однак треба пам’ятати про те, що деякі з цих людей зазнають серйозних труднощів та дискомфорту.

До цієї групи я також зараховую осіб гомосексуалних, які вдаються до другого способу: фахової терапії, — вона дає дуже хороші наслідки, це підтвердять як терапевти, так і їхні пацієнти. Словами Святого Письма можна сказати про цих людей, що вони увірували в любов Ісуса і почули Його запрошення до того, щоби стати новою людиною, через невпинне навернення.

2

Друга група гомосексуалістів — це ті, хто практикує секс із людьми своєї статі. Це форма досягнення максимального задоволення в гедоністичній поставі взаємної мастурбації — онанізму двох людей однакової статі. Ці вчинки безсумнівно суперечать природному закону, тобто розумному підходу до сфери сексуальності. Як порівняв один із теологів, це так, якби хтось зубною щіткою чистив очі. Розум підказує, що статеві органи природним чином допасовані до єднання, не у гомосексуальних стосунках, а в гетеросексуальних (чоловіка й жінки), і одним із найпрекрасніших їх плодів є переказування життя. Святе Письмо вчить, що чоловіки, які співживуть один з одним, якщо не навернуться, не увійдуть до Царства Небесного (Рим 1,27; 1Кор 6, 9-10). Ця група осіб, якщо й грішить на своїх ложах, не чуючи голосу Божого, який закликає їх до навернення, то й не рекламує цей гріх публічно; таких людей треба оточувати співчуттям і молитвою. Це зло — нема куди дітися — треба зносити, хоч його негативні наслідки очевидні з життєвих прикладів. Буває, що, повернувшись із відпустки, гомосексуалісти беруть тиждень звільнення з праці, бо не можуть сидіти на стільцях. Або як каже моя знайома лікар-дерматолог: щоразу більше гомосексуалістів лікують венеричні захворювання не на статевих органах, а в роті. Очевидним є, що причиною є застосовуваний всупереч природі, тобто всупереч розумові, збочений анальний і оральний секс. Не підлягає сумнівам, що треба поважати таких людей та їхній вибір, оскільки й сам Бог поважає їх та їхній вибір, хоча цей вибір Богові не подобається.

Ми повинні з повагою ставитися до практикуючих гомосексуалістів, хоча неможливо похвалити їхній вибір. Водночас, якщо є така можливість, варто з ними з повагою розмовляти, завжди використовуючи мудрі аргументи й допомогу Святого Духа. Схвалення вчинків, які є тяжкими (смертними) гріхами, — це позиція салонної толерантності й вона є дружбою зі злим духом.

Принцип любові звучить так: людину ми любимо й поважаємо, але гріх — ні, тому що гріх нищить і принижує людину. Подібно чинимо, коли стикаємося зі свідками Єгови. Шануємо людину, але не приймаємо її поглядів, бо вони єретичні.

Людина гомосексуальна, яка вважає себе католиком, а при цьому не хоче зробити навіть спробу покинути цей тяжкий гріх, — не дістане відпущення гріхів у конфесіоналі й не може приступати до Святого Причастя. Якщо вона це вчинить, то буде гріх святотатства.

3

Врешті, третя група — ідеологи ЛГБТ (лесбійки, геї, бісексуали і транссексуали). В цій справі висловлюються філософи та знавці цього явища, що це — тенденція, метою якої є пропаганда поведінки і позицій як гомосексуальних, так і інших, не згідних із природним законом.

Це явище небезпечне не тільки для дітей та молоді, але й для подружжя та сім’ї. Це нова ідеологія, неомарксизм, якого не підтверджує серйозна наука. Про пропагандистів цього явища, цих аморальних видів поведінки, Святе Письмо каже, що «краще було би їм повісити млинове жорно на шию і вкинути в море» (Мт 18,6). Це ті, хто спокушає «маленьких», тобто невинних. Їхні діяння волають про помсту до неба. Провадження цими середовищами сексуальної освіти у школах та дитячих садках — безумство. Наприклад, дітей вчать мастурбації і вважають це чимсь позитивним, хоча це величезний моральний безлад, противний природі та розуму. Не можна також допускати до так званих «прайдів» — «маршів рівності». Це так, якби влаштувати парад рівності алкоголіків чи наркоманів. Ми розуміємо безглуздість такої «рівності», яка підтримує не добро, а в цьому разі содомський гріх.

Кажуть, що в ЛГБТ ідеться про любов. Але ж любов — то не мастурбація удвох, і немає справжньої любові там, де вчинки заперечують Божі заповіді. Небезпечне й абсурдне те законодавство, яке допускає укладання партнерських стосунків у місцях громадянської реєстрації та погоджується на всиновлення дітей одностатевими парами. Чому? Тому, що Бог створив людину чоловіком і жінкою, щоб вони утворювали подружжя та сім’ю. Демократія без основоположних моральних цінностей стає тоталітаризмом. На цю тему дуже широко й компетентно висловився Йозеф Рацінґер, пізніший папа Бенедикт XVI.

Треба додати, що за пропагування ЛГБТ у Євросоюзі можна отримати грубі гроші, чим багато людей і середовищ користуються.

Обов’язково помолитися

Хочу зазначити, що у ставленні до цього зла не можна впадати у крайнощі. Однією крайністю було би те, що діється в деяких мусульманських країнах, де схоплених гомосексуалістів карають і навіть убивають. Другою крайністю є промування цього зла через впровадження доктрини ЛГБТ у садочках і школах (що, на жаль, відбувається в країнах Західної Європи), «марші рівності», публічні доми, сексшопи… Широкою темою для дискусії є доступ для дітей і молоді до аморальних сайтів та фільмів. Отож є чимало такого, на що керівникам держав і парламентам погоджуватися не варто.

Потрібна є, замість крайніх реагувань, мудрість батьків, правильна література, і така шкільна освіта, яка здатна допомогти дітям і молоді в доброму приготуванні до будування тривалого подружжя та сім’ї.

На завершення сягнімо ще до думки славетної енцикліки папи Павла VI «Humanae vitae», в якій папа виразно підкреслює значення природного закону. «Природний закон становить вираження Божої волі, а його вірне дотримання необхідне людям для спасіння» (HV,4; пор. ККЦ 2036).

Я маю прохання. Коли ми чуємо про гомосексуалістів або про ЛГБТ — не забуваймо за ці середовища помолитися. Якщо вони не навернуться, їм загрожує неминуче засудження. Але ж за гріхи всіх людей помер Господь Ісус на хресті, й заплатив ціну жорстокого бичування. Він терпеливо чекає на навернення кожного.