Італійські вчені вважають, що одна з найважливіших християнських реліквій — Туринська плащаниця — перебувала у Візантії на початку VI століття.
Багаторічні дебати щодо автентичності Туринської плащаниці зазвичай закінчуються посиланням на радіовуглецеве дослідження С-14, на підставі якого було визначено, що тканина походить із XIV століття. Але якщо буде доведено тези, висунуті Джуліо Фантіа та Клаудіо Фарлуном, це може виявитися переламом в історії досліджень цієї цінної реліквії.
Часточки золота на плащаниці
Туринську плащаницю — поховальне полотно, в яке було загорнуте тіло Ісуса після розп’яття, — багато разів піддавали різноманітним дослідженням. Деякі вчені визнали, що середньовічний метод ремонтування тканини «підсунув» би датування матерії XIV століттям.
Двоє італійських учених порівняли часточки золота, знайдені на Плащаниці, з візантійськими монетами, відчеканеними між VII та ХІІ століттями. Результати дослідження вони визнали доказом того, що Плащаниця перебувала у столиці Візантії, Константинополі, ще до того як хрестоносці вивезли її як трофей її у 1204 році.
Джуліо Фантіа і Клаудіо Фурлан з Падуанського університету піддали дослідженню мікрочастки золота, знайденого на Плащаниці. Порівняли їх із золотом монет (усього 32 предмети), відчеканених у Візантійській імперії.
З-посеред 17 мікрочасток, що походять із Плащаниці, п’ять є чистим золотом (100%) і можуть бути пов’язані з золотою оправою, в якій Плащиниця перебувала у Візантії близько ХІ століття. Дві мікрочастки — це золото 93-96%, із невеликими домішками срібла й міді, можуть бути пов’язані з візантійськими монетами, чеканеними у 1028-1078 роках. Чотири зі знайдених мікрочасток складаються з золота 70-89% і можуть бути пов’язані з монетами, чеканеними у 1059-1180 роках. Одна часточка містить 32% золота і може бути пов’язана з монетами, які вибивали у 1143-1180 роках, за імператора Мануеля І, підкреслюють Фантіа і Фулан на сторінках «Journal of Cultural Heritage».
Наступні дослідження Плащаниці
Навіть більше, італійські вчені відкрили, що дев’ять зі знайдених фрагментів містять електрум — сплав золота зі сріблом, із незначними слідами міді. Його використовували у Візантійській імперії в ХІ-ХІІ століттях.
Тому Фантіа і Фулан визнали, що Туринську плащаницю виставляли і переховували разом із золотими предметами, а що більше — відвідувачі могли прикладати золоті монети до тканини, залишаючи на ній часточки золотого пилу.
Є навіть достовірне свідчення, яке, на думку дослідників, доводить, що Туринську плащаницю виставляли для поклоніння. Робер де Кларі, хрестоносець, згадував про «храм Пресвятої Діви Марії у Влахерні, де зберігалася Плащаниця (Sydoines), в яку був загорнений Наш Господь. Кожної п’ятниці розгортали тканину, щоб можна було побачити зображення Нашого Господа».
«Тканину могли забрати до Європи як воєнний трофей або вислати французькому королю Людовіку ІХ у 1238 році від імператора Константинополя, разом з іншими християнськими реліквіями», — написано у цитованій статті.
«Склад мікрочасток золота, знайдених на Туринській плащаниці, був порівняний зі складом золотих монет, відчеканених у Візантії між VII і XIII століттями», — підбивають підсумок своїх досліджень Фантіа і Фулана на шпальтах «Science Direct». Далі можна прочитати:
«Відсотки мікрочасток визначено завдяки рентгенівському дослідженню. Результати погруповано так, щоби підкреслити помічену подібність між складом мікрочасток із Плащаниці та складом монет. Насамперед ідеться про сплав золота й срібла із залишковими слідами міді, дуже подібний до славетного електрума, що використовувався у Візантії. Загальновідомо, що сплав золота й срібла — згаданий електрум — нечасто використовувався для монет у стародавні часи. Наявність сплаву можна визнати типовою для Візантійської імперії, якщо не згадувати монети лідіян із VI ст.н.е. та кілька інших рідкісних випадків, узагалі не пов’язаних із Плащаницею. Отож результати досліджень можуть доводити присутність Плащаниці у Візантійській імперії в період до 1204 року».
Переклад CREDO за: Джон Бургер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
