В домі архімитаря

Роздуми над Божим Словом на ХХХІ Звичайну неділю, Рік В

Сьогодні ми чуємо як Ісус, увійшовши в місто, переходив через Єрихон. Що Він там шукав? Які мав наміри? Кого хотів зустріти в Єрихоні? Ось Він проходить майже через усе місто, наче когось шукаючи. Ісус минає великі натовпи, які вийшли на вулиці, і кудись прямує. Ніхто й не міг би подумати, що головною особою цієї зустрічі Ісуса Христа стане Закхей.

Хто такий Закхей? Подається його ім’я, що означає «достойний», «чистий». Та чи Лука тут часом не іронізує? Відомо, що Закхей не був ані достойним, ані чистим, адже він був митарем, більше того — начальником митарів, архімитарем, як зазначено в грецькому тексті. Він виконував свої службові обов’язки у Єрихоні — великому, багатому, курортному місті. Коли у столиці, Єрусалимі, ставало холодно, то всі заможніші люди перебиралися на тепле узбережжя Мертвого моря, біля гирла Йордану, до міста розваг. Саме тут архімитар Закхей завідував усіма податками. Він вважався зрадником народу, бо збирав податки для Римської імперії — для загарбників та окупантів.

Та ось, хоч він був такий високо достойний і чистий з себе, але напевно не чистий на руку, ніхто йому не дає місця в перших рядах. Йому не поступаються місцем, коли всі вийшли на вулиці, щоб побачити молодого популярного учителя-рабина, пророка, цілителя Ісуса Христа. Збирача податків ніхто не пускає у свій дім, щоби з плаского даху він міг побачити Ісуса. Всі його зневажають, а ще більше бояться.

Як людина підприємлива і завзята, Закхей бачить перед собою тільки одне розв’язання — вилізти на дерево, бо іншої можливості ніхто йому не дасть. Які були його мотиви? Чому він заліз на дерево? Закхей шукав, як побачити Ісуса Христа. Він хотів знати, хто такий Ісус. Мабуть, Закхей вже бачив у житті все, але хотів ще побачити Ісуса Христа.

Євангеліст Лука додає одну цікаву деталь, яка здається зайвою. Він каже, що Закхей був багатий. Але ж це очевидно! Навіщо зазначати, що архімитар був багатий? Та Слово Боже не подає нічого зайвого і не містить нічого випадкового. У цьому багатстві йдеться не про матеріальний стан, а про духовний. Так, він справді був багатий, проте всі ми маємо таке «багатство» в лапках, бо всі ми маємо багато гріхів.

Далі Євангеліст Лука повідомляє, що Закхей не міг побачити Ісуса:не тільки через власні гріхи, але передусім через натовп. Саме ця обставина подана як головна причина. В духовному значенні такий натовп — це не кількість людей, які заполонили вулиці Єрихона, а суєта і клопоти цього світу, невпорядковані почуття і пристрасті, наші прив’язаності та зневолення. Ось те, що не дозволяє нам побачити Ісуса Христа, хто Він такий.

Святий Лука описує, що Закхей був малого зросту. Євангеліст зовсім не зацікавлений у тому, щоб передати нам антропоморфічні характеристики архімитаря, тобто скільки він мав метрів і сантиметрів. Ідеться про його малий духовний зріст. У дванадцятому розділі Лука пише: Хто із вас, коли клопочеться, зможе додати до свого зросту бодай одного ліктя? Чи можемо ми нашою суєтою додати хоча б трохи до свого зросту? Напевно ні. Нашому духовному зросту зовсім не служить біганина за цим світом. Лука дуже гарно написав про дванадцятирічного Ісуса Христа. Коли Він залишився у храмі, там Його знайшли Йосиф і Марія, і Він повернувся з ними додому та зростав — додавав до свого зросту — в благодаті й мудрості перед Богом та перед людьми. Ось цей духовний зріст, набагато важливіший за зріст фізичний. Закхей же був малого зросту… і це наш із вами зріст, бо хоч ми й називаємо себе християнами, але так насправді ми духовні приземки. Ми не зрощуємо в собі духовну людину і ще нам дуже далеко до міри зросту повноти Христа (Єф 4,13). Ми не можемо побачити Христа, бо придавлені власними гріхами, не зростаючи у святості. Ми низького зросту, як митар Закхей.

Побігши наперед, він виліз на смоківницю. Важко уявити, щоб архімитар — мабуть,із чималим черевцем — міг насправді видертися на дерево. Як така достойна людина могла би настільки впокоритись? Інші сказали би: чи не з’їхав він з глузду, що заліз на смоківницю? Тому важлива тут не смоківниця, а образ молитви, який передає нам Лука. Це був початок молитви Закхея, бо він знав, що Ісус мав проходити там. І справді, Ісус прийшов саме на те місце. Ось куди Він крокував, переходячи через усе місто. Чому Ісуса так цікавило місце під смоківницею? Бо це був образ молитви. Він завжди йде на нашу молитву, проминаючи суєту всього міста. Закхей нарешті подолав свій духовний малий зріст. Він відірвався від натовпу, який заважав йому бачити Ісуса Христа. Він піднявся понад клопотами цього світу, завдяки молитві, додавши до свого зросту висоту дерева — висоту молитви, яка підносить до можливості бачити Господа.

Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, побачив його, і звернувся до нього: «Закхею». Звідки Ісус знав його ім’я? Якщо повернемося до попереднього, вісімнадцятого розділу Євангелія від Луки, там ми знайдемо притчу про фарисея та митаря, які молилися в храмі. Фарисей вихвалявся і дякував Богу, що він не такий, як інші люди, або як отой митар. А митар, ставши здалека, не смів очей звести до Бога, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, будь милостивий до мене грішного. Ісус завершує ту притчу такими словами: Кажу вам: цей повернувся виправданий до свого дому. Дуже правдоподібно, що той митар був саме Закхей, який повернувся виправданий до свого дому. Це був початок його навернення, тому Ісус каже: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути в твоєму домі,у тому домі, до якого ти повернувся виправданий. Сьогодні прагну, щоби спасіння зійшло на твій дім. Ось чому Ісус знає його ім’я, адже Він бачив його раніше у храмі, про нього говорив притчу, про початок його навернення. Ісус іде до Єрихона, щоб довершити справу покаяння того митаря з храму.

Тепер відбувається нечувана, несподівана подія. Закхей вважав, що це він хоче побачити Ісуса. Раніше він не смів очей підвести у храмі, однак тепер, коли сам Ісус підвів на нього очі, Закхей зрозумів, що Ісус — той перший, хто вже побачив його у храмі й хотів побачити його знову, в його домі, на молитві. Не так Закхей хотів побачити Христа, як Христос прагнув бачити його. Не Закхей шукав Ісуса, але Ісус перший шукав його: Син Людський прийшов шукати й спасти те, що загинуло. Найбільша несподіванка для того, хто любить, — це відкрити, що тебе полюбили першого. Ось що відкрив Закхей, тому швидко зліз, і прийняв Його, радіючи. Це радість нашого спасіння: зрозуміти, що Ісус мене бачить, мене шукає, мене прагне спасти, бо полюбив мене перший.

Зійти з дерева — означає покаятися, пустити Ісуса у свій дім, відчинивши Йому двері. Двері, якими прагне ввійти Ісус, — це двері покаяння. Він починає діалог із Закхеєм, входить до його дому. Це наче сцена в трьох діях. Перша дія озвучена. Ісус приходить під смоківницю, кличе Закхея на ім’я, говорить до нього і входить до його дому. Але друга дія цієї сцени відбувається за кулісами дому. Ми не чуємо жодного слова, не бачимо, що там відбувається. Бачимо лише натовп, який нарікає: До грішної людини зайшов у гостину! Однак самі вони залишились назовні. Тільки Ісус зайшов до Закхея і там вони перебували вдвох, цілий день, адже Ісус каже: сьогодні потрібно Мені бути в твоєму домі. Друга дія відбувається у молитовній тиші. Третя дія знову озвучена, коли Ісус вийшов із Закхеєм назовні. Тоді архімитар урочисто заявив: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо.

Яка з цих трьох дій найважливіша? Не перша і не остання. Найважливіша — друга дія, коли Ісус цілий день перебував із Закхеєм. Про що вони говорили? Що відбулося між Ісусом Христом і тим митарем? Напевно вони говорили про покаяння, як змінити життя, який його сенс, що веде до спасіння. Як зробити так, щоб Ісус став моїм Господом? Після тієї розмови з Ісусом Закхей змінився. Тоді він встав і звернувся до Ісуса: «Господи!» Це вже не я архімитар, тепер ти — Господь, якому все належить. Ісус довершив те покаяння, яке розпочалося в Єрусалимському храмі. Принесіть плоди, гідні покаяння! — так взивав Йоан Хреститель.

Покаяння — це щось конкретне й очевидне для інших. Це свідчення того, що ти опам’ятався, змінив свою свідомість, свої бажання, свої клопоти. Покаятись — означає скерувати напрямок життя до Господа, який прийшов у мій дім. Ісус ніколи не обіцяв спасіння, доки не бачив плодів покаяння. Коли Він побачив конкретні плоди покаяння у Закхея, тоді сказав: сьогодні здійснилося спасіння цьому домові.

Можна впустити Ісуса у дім, мати хрести та ікони на кожній стіні, але не каятись… Можна навіть прийти до Ісуса в дім, до храму, але так само не каятись… а тому й не спізнати спасіння. Спасіння збувається щойно тоді, коли ми каємося до кінця. Це часто забута п’ята умова доброї сповіді: винагородження Богу і ближньому за провини.

Як відбулося каяття Закхея? Встав Закхей і сказав Господеві: «Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо». Книга Вихід у двадцять другому розділі навчає так: якщо спіймали якогось злодія, то він мав повернути потерпілій стороні удвічі, тобто те, що вкрав, і ще стільки ж само. Закхей говорить, що він поверне вчетверо, якщо когось скривдив. Також половину майна він вирішив віддати вбогим. Пізніша традиція говорить, що Закхей після свого навернення, коли став учнем Ісуса Христа, назвав Його Господом, віддав Йому все своє життя, присвятив себе вбогим, — був обраний першим єпископом Палестинської Кесарії. Православна Церква святкує спомин святого Закхея двадцятого квітня.

Запитаймо самих себе: якщо Закхей, архімитар, грішник із грішників, навернувся і став великим святим, — коли це стане можливим для мене, для тебе? Чому подаються такі великі приклади навернення? Щоб підбадьорити і підігнати нас: коли вже нарешті я видам плоди, гідні покаяння; коли нарешті почну молитися і шукати Господа так, як шукає мене Він; коли запрагну побачити Його погляд, що вже спочиває на мені? Коли зійду на смоківницю моєї молитви, впущу Ісуса в мій дім, відчиню Йому двері мого каяття?

Закхей, який був малого зросту, став великим, бо прагнув бачити Христа, бачити його в убогих. Він визнав його Господарем усього, що мав. Тому й ми запросімо Ісуса до нашого дому. Ісус іде саме на те місце, де стоїть смоківниця нашої молитви. Ісус сьогодні увійде в наш дім. Про що ми з Ним будемо розмовляти у тиші, в той найважливіший, другий акт нашого життя — після Святого Причастя?