Тішуся новиною про те, що маємо для Закарпаття нове призначення єпископа-помічника. Мукачівський єпископ Антал Майнек — з ордену францисканців; тож, думаю, домініканець о.Микола Лучок буде йому чудовою допомогою!
Два роки тому я служила у м.Хмельницькому, і якраз у той самий час о.Микола був у цьому місті душпастирем молоді. З його понеділкових молодіжних зустрічей із серії «Знайти людину» я почерпнула кілька важливих пунктів для особистого духовного розвитку, за що отцю Миколі вдячна. Він дуже конкретний у стилі свого викладання, чіткий. Думаю, така риса важлива у спілкуванні з людьми, особливо для пастирів.
Так як і в кожному регіоні, Церква на Закарпатті має свої особливості. Однією з важливих рис є багатонаціональність; можу трохи розповісти про цей аспект. Найбільші дві групи вірян — це українськомовна й угорськомовна. Наприклад, у соборі св.Мартина в Мукачеві — головному храмі дієцезії — Служби відправляють українською, угорською та словацькою мовами.
Зустрічі для священників, зустрічі молоді є окремо як для українськомовних, так і для угорськомовних. (Хоча дієцезіяльна зустріч молоді була цього року спільною для всіх мовних груп).
Якщо ви католик, й іноді з необізнаності у центральній частині України вас можуть назвати «поляком», то на Закарпатті ви — «мадяр» або «папіш» (від словацького слова «papeż» — Папа). Так і питають: «Ти ходиш у мадярську (папішську) церкву?» Бо слово «костел» тутешнім мешканцям радше чуже. Але у таких питаннях немає нічого образливого, просто цікавляться, чи ви католик.
Часто родини на Закарпатті мішані, наприклад, в одній сім’ї можуть бути римо- та греко-католики, угорці, русини й німці (так, як це у моїй родині). Наскільки знаю, вдома в о.Миколи розмовляли угорською. Добре, що отець вийшов із Мукачівської дієцезії, він не чужий місцевим реаліям, мовам.
Проте, як на мене, особливо цінним є те, що о.Микола має досвід служіння в інших регіонах України та за кордону, і його географія не обмежена лише Закарпаттям. Так як днями зазначив наш нунцій Клаудіо Ґуджеротті, єпископ стоїть вище, «понад іншими», і то не з гордості, але щоб краще бачити. І як однією з важливих функцій пастиря є об’єднавча, то, маючи ширший горизонт, можна стати добрим посередником між різними групами людей (за віковими, мовними, світоглядними чи будь-якими іншими ознаками). Адже одні в одних можемо багато чого навчитися. Наприклад, в Угорщині готуються до 52-го Міжнародного Євхаристійного конгресу, який відбудеться у вересні 2020 року. У той час, коли в інших областях України мало хто про це знає, у деяких парафіях на Закарпатті йде вже підготовка до цієї події. Думаю, це і є добрий приклад культурного обміну. Проте важливо, щоб цей процес відбувався з обох сторін, щоб не було ізольованості.
Тож бажаю новому єпископу мудрості й радості служіння. Нехай серед його пастви не буде жодного іншого способу комунікації, крім того, про який о.Микола часто розповідає: спілкування без насильства, у свободі, з пошаною до кожної особи.
с. Едіта Марія Улман SSpS, Згромадження Cлужниць Святого Духа
фінансово.
Щиро дякуємо!
