Дві спокуси — хотіти всього відразу та зосереджуватися на «я» — були в центрі роздумів, якими поділився Святіший Отець у проповіді з нагоди Всесвітнього дня бідних.
Бідні є цінними в Божих очах, бо не послуговуються мовою «я». Вони потребують когось, щоб утримуватися, нагадуючи нам, що Євангелієм живуть саме так — як жебраки, звернені до Бога. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси у неділю, 17 листопада 2019р. Він відслужив її у базиліці св.Петра у Ватикані з нагоди ІІІ Всесвітнього дня бідних. На Євхаристійну молитву з Єпископом Рима зібралися, зокрема, потребуючі разом із волонтерами з різних згуртувань, повідомляє Vatican News.
Промине майже все. Але не все.
Євангельський уривок був про те, як, відповідаючи на захоплення слухачів красою Єрусалимського храму, Ісус пророкує його повне знищення — мовляв, «каменя на камені не залишиться». Коментуючи це, Папа зауважив, що Ісус шокує як сучасників, так і нас. Навіщо такі слова про «настільки священну інституцію»? Навіщо пророкувати про те, що «стійка упевненість Божого люду» впаде? Чому Господь допускає «падіння гарантій», яких і так у світі дедалі менше? Святіший Отець заохотив шукати відповіді у самих же Ісусових словах.
Христос вказує на те, що майже все промине. Майже. Упадуть, проминуть «передостанні речі, але не остаточні»: Божий храм — але не Бог; людські царства й діла — але не людина. Пройдуть речі, «які часто здаються остаточними, але не є такими». Залишиться, натомість, живий Бог, «безмежно більший від будь-якого храму, який ми для Нього будуємо», та людина, «наш ближній, що вартує більше від усіх подій світу». І щоб допомогти це зрозуміти, «Ісус застерігає нас від двох спокус».
Дві постійно наявні спокуси людства
Першою є спокуса поспіху, спокуса «відразу». Ісус застерігає, щоб не давати себе звести тим, які кажуть, що «час наблизився». Тобто не треба йти за тими, які «підживлюють страх перед іншим і перед майбутнім», бо «страх паралізує серце та розум». Нас, натомість, часто опановує гарячкове бажання знати «все й відразу».
«Ганяючись за “відразу”, ми забуваємо про те, що залишається “назавжди”: слідкуємо за хмарами, що проходять, і втрачаємо з поля зору небо. Приваблювані свіжим гамором, не знаходимо більше часу для Бога і для ближнього, який живе поруч. Наскільки ж це справджується сьогодні! В маніакальній гонитві, здобуванні всього й відразу, той, хто відстає, створює незручності. А тому вважається відходами: скільки хворих, ненароджених дітей, людей з інвалідністю, бідних вважаються непотрібними!» Як протиотруту від поспіху Ісус пропонує витривалість: «У вашій терпеливості здобудете ваші душі». А витривалість означає «щодня прямувати вперед, зосередивши погляд на тому, що не проминає: на Господі й на ближньому».
Від іншого підступу Ісус перестерігає, коли каже: «Багато хто прийде під Моїм Ім’ям, кажучи: “Це я!” Не йдіть за ними!» Йдеться про «спокусу “я”». Подібного до того, як «не шукає того, що відразу, але того що назавжди», так само християнин «не є учнем “я”, але учнем “ти”», тобто йде не за обманом власних капризів, а за закликом любові, що є «голосом Ісуса». Але як відрізнити цей голос? Бо ж «багато прийдуть в Моє Ім’я», — каже Христос.
«Замало начепити етикетку “християнин” чи “католик”, щоб бути Ісусовим. Потрібно говорити тією самою мовою, що й Ісус, мовою любові, мовою “ти”. Мовою Ісуса говорить не той, хто каже “я”, але той, хто виходить із власного “я”», — підкреслив Папа. Також і в добродійності часто панує «лицемірство “я”»: шукання похвали, чиєїсь дружби, тощо. Боже слово, натомість, спонукає до «нелицемірної любові», щоб «давати тим, хто не має віддячитися».
Місце у Божому й нашому серці
«Бідні є цінними в Божих очах, бо не послуговуються мовою “я”: вони не утримуються самостійно, власними силами, вони потребують когось, хто візьме їх за руку. Вони нагадують нам, що Євангелієм живеться саме так: немов жебраки, звернені до Бога. Присутність убогих приводить нас до атмосфери Євангелія, в якому блаженні убогі духом», — сказав на завершення Святіший Отець. Він побажав, щоб ми приймали прохання бідних про допомогу як «заклик вийти із нашого “я”, прийняти їх з таким же поглядом любові, який щодо них має Бог».
«Як же прекрасно буде, коли бідні займатимуть у нашому серці таке саме місце, яке мають у Божому серці! Перебуваючи з бідними, служачи бідним, ми вчимося смаків Ісуса, розуміємо, що залишається, а що проминає», — підсумував Папа. А серед «численних передостанніх речей», які проминають, Господь нагадує нам про остаточну, що залишиться назавжди: про любов, адже Бог — це Любов, «а бідний, який просить моєї любові, веде мене безпосередньо до Нього».
Нагодувати голодного
З нагоди Всесвітнього дня бідних в залі Павла VI у Ватикані відбувся вже традиційний обід, який Папа Франциск розділив із 1500 потребуючих. Для цього завдяки підтримці доброчинців були накриті 150 святкових столів. Гості Святішого Отця походять із Рима, з дієцезій регіону Лаціо та з деяких інших дієцезій Італії. «Дякую за те, що ви зібралися тут. Нехай Господь благословить усіх», — привів їх Папа. Після трапези всі її учасники отримали подарунки.
Після полуденної молитви «Ангел Господній» Глава Церкви подякував усім, хто в різних частинах світу долучився до відзначення Всесвітнього дня бідних.
Зустрічаючись із паломниками, які того дня зібралися на площі св.Петра у Ватикані, Святіший Отець присвятив цій обставині окрему згадку.
«Моя думка, — сказав він, — лине до всіх, хто в дієцезіях та на парафіях в усьому світі підтримали ініціативи солідарності, щоб дати конкретну надію найбільш знедоленим. Дякую лікарям і медсестрам, які цими днями послужили в медичній амбулаторії, спорядженій тут, на площі св.Петра. Дякую за численні ініціативи на користь стражденних, потребуючих. Це повинно стати свідченням уваги, якої ніколи не повинно забракнути до наших братів і сестер».