Сито, дошка, стетоскоп, качалка, свічка. Ці п’ять предметів символічно показують, що потрібно християнській сім’ї, щоб бути щасливою.
Щоб символічно показати те, що необхідне у житті християнської сім’ї, з-посеред незліченної кількості різних предметів можна виділити кілька особливих.
1.Сито.
А ще краще — кілька сит
Кожна сім’я обов’язково повинна «мати» три сита, про які колись давно говорив Сократ якомусь чоловікові, що хотів йому переказати плітку. «Перш ніж ти щось скажеш, — радив старий філософ, — потрібно просіяти те, що маєш сказати, крізь сито правди, добра й корисності: чи ти впевнений, що це правда? Чи воно добре? Чи те, що ти хочеш мені сказати, принесе якусь користь?»
Ці три сита дозволяють уникнути ширення пліток, які завжди більшою чи меншою мірою живуть власним життям, і покласти край бездумній балакливості та обмовам, залишаючи місце тільки для того, що правдиве та натхнене братньою любов’ю, що має в собі сенс.
Чи ми не повинні піддати цьому тестові наші розмови у сім’ї? Плітки та обмова, вже не кажучи про цілеспрямоване оббріхування, — це смертельна отрута. А найгіршою є легкість, із якою ми це поширюємо, майже не замислюючись про це. А тому — перш ніж розтулимо рота, не забуваймо про три сита!
2.Табличка/дошка, з якої все стирається одним рухом
Така таблиця (навчальна дошка) символізує серце, здатне прощати й віддаватися безмежно. Часто десь у закутку пам’яті ми тримаємо список власних заслуг і зазнаних образ. Є такі списки, що стосуються провин «половинки», дітей, і спеціальні — для тестя чи свекрухи… Ми їх заповнюємо і заповнюємо, нічого не кажучи, стискаємо зуби, — мовчимо, але зовсім про це не забуваємо!
З часом список стає вже аж занадто довгий, і зрештою ситуація вибухає. По двох, десяти чи двадцяти роках подружжя ми виявляємося здатні викласти здивованому чоловікові чи свекрусі скрупульозно занотовані причини наших образ. А це завдає величезного болю!
Щоб не ранити людей у своєму оточенні, краще було би хоч раз на рік одним рухом губки стирати записані на цій дошці претензії до інших людей.
3.Стетоскоп, щоб краще чути
Цей цінний прилад, винахід якого дозволив лікарям прислухатися до дихання та серцебиття хворих, чути те, що невидиме для очей, — може дуже придатися у наших сім’ях. Коли одне з наших дітей розповідає про те, що сталося в школі, або коли до нас дзвонить подруга, коли ми зрештою після цілого дня залишаємося сам-на-сам із чоловіком/дружиною — слухаймо їх, використовуючи наш «внутрішній стетоскоп», із глибокою увагою, яка дозволить не затримуватися на поверхні.
Часто кажуть, що любов сліпа. Правда, однак, принципово інша: справжня любов дозволяє побачити прихований скарб і зрозуміти те, що було сказане між словами. Вона дивиться просто в серце, не даючи себе обманути поспішному і поверховому першому враженню. Вона постійно слухає через стетоскоп.
4.Качалка для тіста (але не для сімейних скандалів!)
Кожна сім’я повинна мати свою качалку, в прямому й переносному розумінні, оскільки їжа посідає важливе місце у сімейному житті. Не так важливо, чи вона вдається смачною, чи не дуже, чи була приготовлена з любов’ю, чи подана абияк, з’їдена у святковій атмосфері при столі чи в поспіху перед холодильником. Не без причини саме кухня часто є місцем якнайбільш спонтанних розмов і глибоких зізнань.
Качалка також нагадує, що кожен запрошений «докласти руку» до готування тіста. Сімейний дім — це не готель і ресторан, а місце, де ми змалечку вчимося служити. Якщо ми ділимося цією їжею, то ділимося також і необхідними обов’язками. Можемо ставитися до цього як до мук — або ж як до неповторної нагоди для зустрічі.
5.Свічка. Для молитви.
За часів електрики свічка вже не служить нічому в прямому значенні слова. Окрім виняткових ситуацій, свічки нам не потрібні… Подібно як непотрібними стають так багато важливих речей! Наприклад, краса, без якої ми, однак, неспроможні обійтися. Або гра, без якої дитина не може розвиватися. І весь той час, «втрачений» на ніщо інше як смакування радості від буття разом.
І, певна річ, — молитва. Необхідна. Свічка — це її прекрасний символ.
Справді бо, чим іще є молитва, якщо не «спалюванням» часу для Бога і дозволом Йому, щоби палав у нас? Коли ми молимося — ми як свічки, запалені вогнем Святого Духа, які не роблять нічого іншого, як тільки дозволяють себе спалити.
Переклад CREDO за: Крістін Понсар, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
