Звіщення Євангелія Життя потребує від нас як спільноти, щоб ми перетворилися на польовий шпиталь для заліковування ран, і щоби пропонувати шлях примирення і прощення, — сказав Франциск до католиків Японії.
Папа відслужив Святу Месу 25 листопада 2019р. на міському стадіоні Токіо, в якій взяли участь загалом понад 50 тисяч осіб, повідомляє Vatican News.
Мислення про користь придушує свободу дітей Божих
«Згідно із Біблією, гора — це місце, де об’являється Бог і де Він дає про себе знати: “Піднімись до мене”, — сказав Господь до Мойсея (див. Вих 24,1). Це гора, вершини якої не досягнеш волюнтаризмом чи кар’єризмом, а лише уважним, терпеливим і делікатним слуханням Учителя на роздоріжжях подорожі», — сказав Папа Франциск у кафедральному храмі Токіо. Свою проповідь він побудував навколо Нагірної проповіді Ісуса Христа, наголосивши насамперед, що ми покликані сходити вгору до Господа. Вершина тієї гори перемінюється на рівнину, даючи нам змогу завжди по-новому споглядати все те, що нас оточує.
В Ісусі Христі, зазначив Папа, ми знаходимо вершину того, що означає бути людиною, та бачимо шлях, який веде нас до повноти; у Ньому знаходимо нове життя, в якому пізнаємо свободу, усвідомлюючи, що ми є улюбленими Божими дітьми. «Однак ми свідомі того, що протягом цього шляху ця синівська свобода може бути придушена та ослаблена, коли ми залишаємося в’язнями замкненого кола тривоги й конкурентності, або коли ми зосереджуємо всю свою увагу та найкращі сили на наполегливому і шаленому пошукові продуктивності й споживацтва як єдиного критерію для вимірювання та підтвердження нашого вибору або визначення того, хто ми такі і скільки вартуємо», — додав Папа. Через таку поведінку людина може стати нечутливою до важливих речей. Переконання у тому, що все можна виробити, купити й контролювати, пригнічує та ув’язнює душу людини.
Щоб за високим добробутом не забути про Царство Боже
«Тут, у Японії, в суспільстві з дуже добре розвиненою економікою, як сьогодні вранці на зустрічі мені розповіла молодь, є чимало суспільно ізольованих людей, які марґіналізовані, не здатні зрозуміти сенсу життя та свого власного існування. Дім, школа, спільнота, які мають бути місцями, де кожен підтримує іншого та допомагає йому, дедалі частіше погіршуються через надмірне суперництво у пошуках заробітку та ефективності». Такий стан справ відбирає у багатьох людей мир і душевну рівновагу, зазначив Папа.
Слова Ісуса, які закликають нас не хвилюватись, а довіряти, стають для нашої душі немов бальзам: «Не турбуйтеся вашим життям». (див. Мт 6,25). Це не запрошення ігнорувати те, що відбувається навколо, або з байдужістю ставитися до щоденних занять та обов’язків; навпаки, це заклик відкрити наші пріоритети на значно ширший горизонт і, таким чином, шукати спочатку Боже Царство і його справедливість, а все інше нам додасться (див. Мт 6, 33).
Господь не каже нам, що їжа, одежа, інші основні потреби не є необхідними, але заохочує переосмислити наші щоденні вибори, щоб не потрапити в пастку пошуку успіху за будь-яку ціну, навіть за ціну життя. Зісвітчена поведінка, що прагне і бажає лише власної вигоди чи користі у цьому світі, та егоїзм, що скерований на осягнення особистого щастя, не тільки перешкоджають розвиткові насправді гармонійного та гуманного суспільства, але роблять людей нещасними та поневоленими.
Бути на сторожі життя
Всі ми, як християнська спільнота, покликані оберігати життя, мудро й сміливо свідчити про те, що кожне життя потрібно прийняти таким, яким воно є: з усією його крихкістю та незначністю, а часто навіть з усіма його суперечностями й видимою відсутністю сенсу.
«Ми покликані бути спільнотою, що розвиває педагогіку, здатну прийняти все, що не є ідеальним, усе те, що не є світлим ані очищеним, але через це не менше гідне любові. Чи ж можливо, щоби хтось через інвалідність або слабкість був негідний любові? Невже хтось через те, що він чужинець, або помилився, захворів чи був ув’язнений, став негідним любові?» У відповідь на це запитання Папа відразу поставив у приклад самого Ісуса Христа, який обіймав прокажених, сліпих і паралізованих, приймав фарисеїв та грішників, навіть злочинця на хресті, пробачав також і тим, які прибивали Його до хреста.
Підсумовуючи проповідь, Папа Франциск зазначив, що звіщення Євангелія життя запрошує і вимагає від нас, як від спільноти, стати “польовим госпіталем”, готовим лікувати рани і завжди пропонувати шлях примирення і прощення. Адже для християнина єдиною можливою мірою, згідно з якою можна судити іншу людину та кожну ситуацію, є співчуття Небесного Отця до всіх Його дітей.
«З’єднані з Господом, співпрацюючи та завжди провадячи діалог з усіма чоловіками та жінками доброї волі, а також із тими, хто має інші релігійні переконання, можемо перетворити себе на пророчу закваску суспільства, що дедалі більше захищає і піклується кожним життям», — закінчив Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
