5 опор щасливої мами

Не обманюймо самі себе. Не в кожний день ми можемо сказати, що щастя збулося і що «це місце, де я завжди прагнула бути».

Є дні, коли нам уже все поперек горла, — хоча, якщо чесно, то ми й не знаємо чітко, що таке оте «все»: чи це буденність, чи галас довкола, чи ми самі й те, якими мали бути і якими є насправді…

Ми прокидаємось і швендяємо по хаті з почуттям безглуздості життя, питаючи себе, що ж не так, якщо я, власне, маю все, чого прагнула: дім, дітей, готування обіду і читання книжок своїм дітям (ну добре, може, я не мріяла про те, щоб читати одну й ту самі книжку тридцять разів). Що я занедбала? Чого я не помічаю? — запитуємо самі себе.

Арлен Пеллікан, авторка книжок для мам, запитувала себе про це ж саме, і зрештою сформулювала п’ять головних тем, які назвала п’ятьма «опорними стовпами» щасливої мами. Опори, про які пише Арлен, це здоров’я, діяльність, молитва, витривалість і позиція прийняття (акцептація). Нічого нового, здається? Однак же ні!

1.Здоров’я

Опора під назвою «здоров’я» це не перелік того, що я як мама повинна зробити, щоби добре дбати про інших, а те, що повинно бути мамським «стандартним пакетом програм». У здоров’я вочевидь входять дієта (чи ти насправді їси те, що живить твоє тіло, чи те, від чого тебе розносить?); рух (не обов’язково щоденний тренінг із модною програмою, але чи ти насправді достатньо рухаєшся, крім того що постійно нахиляєшся на дитиною?); відпочинок (мені запала в серце історія про те, як Арлен уночі пекла кексики, хоча чоловік їй радив купити готові й не перевтомлюватися); а також прийом вітаміну «В», тобто Вдячності.

«Зізнаюся, що серед безконечних криків: “Мамо, йди сюди!”, “Мамо, швидко!” мені більше хочеться понарікати, ніж за щось подякувати, — пише Арлен. — Материнство це служіння малим людям із великими потребами».

Однак вона заохочує позбутися ментальності матері-мучениці. Далі, пишучи про здоров’я мам, вона заохочує не уникати статевого співжиття: «А ви знали, що секс це природне знеболювальне і антидепресант, оскільки впливає на підвищення рівню ендорфіну?»

2.Діяльність

Як має виглядати мамська діяльність — наступна опора щастя? Думаю, варто частіше повертатися до слів «менше балачок, менше крику» або «я усвідомила, що напружений графік, який підганяє мене цілий день, — це мій власний витвір».

Цінними також стали для мене слова Ханни Кілі, мами сімох дітей: «Ніде не написано, що ти мусиш детально запланувати кожний свій день, а потім за нього відзвітувати. Ніхто не сказав, що ти мусиш приготувати триста шістдесят п’ять обідів».

3.Молитва

Наступна опора — молитва — поставила мене перед важливим осмисленням: до кого я звертаюся частіше? До Бога чи до Гугла?

На багато «мамських» запитань ми цілком можемо дістати відповідь від Господа Бога. Коли діти казяться — молися, навіть в експрес-варіанті, самими звертаннями.

4.Витривалість

Виховання дітей — це біг на довгу дистанцію. Ми сіємо, але плоди часто будуть видні тільки по роках. Ну то й що? Маємо сіяти далі. «Тестуємо через 18 років», — жартує авторка. Однак, щоб ми були витривалими, нам потрібна підтримка. І тут чути слова Арлен: «Нехай тебе тренують інші мами». Вона заохочує створювати мамські групи (офлайн!), розмовляти, мати свої зустрічі, обмінюватися думками.

5.Акцептація

Я боялася цього розділу, бо очікувала, що там виявиться чергова балаканина про те, що я МУШУ себе приймати. А тут виявилося інакше: мені варто закінчити панькатися з дітьми і стояти над ними (акцептація самостійності), я маю відвагу жити так, як хочу я (я, а не інші!), маю вийти з дому — з дітьми, щоб показати їм моє служіння і працю для інших. А при цьому всьому — прийняти незручності, бо вони справляють позитивний вплив на виховання дітей.

Переклад CREDO за: Марлена Бессман-Палівода, Aleteia