«Хто вірно до Бога молиться про те, що для життя необхідне, так само буває милосердно вислуханий, як і милосердно не вислуханий», написав св.Тома Аквінський.
І пояснив, чому так.
Кожен, хто молиться, зазнав розчарувань через те, що бував невислуханий. Але ж у Євангелії Ісус запевнив: «Просіть, і дасться вам, стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мт 7, 8-9). Отож чи можливо погодити це запевнення з досвідом нібито невислуханої молитви? Згідно зі св.Томою, ми не отримаємо того, про що просимо в молитві, якщо просимо про щось невідповідне — або ж коли молимося про щось правильне, однак робимо це неналежним чином.
У «Сумі теології» Аквінат надає чотири умови, наявність яких бажана під час молитви.
1.Чи корисне для вічного життя
За св.Томою, якщо щось не є «корисним з погляду нашого вічного життя», то ми на це не заслуговуємо. Цей підхід пояснює, чому, молячись про заспокоєння матеріальної потреби, навіть якщо йдеться про щось насправді суттєве (наприклад, сплата комунальних послуг або знайдення роботи), ми не завжди буваємо вислухані.
Йдучи за ходом думки св.Томи, ми повинні молитися в намірі наших потреб щоденних настільки, наскільки вони сприяють нашому спасінню. Молімося про милосердя прощати тим, хто затримує те, що нам винен. Або ж просімо Бога про благодать вистояти в усяких труднощах. Вочевидь це не означає, що ми не повинні просити про допомогу в справах дня нинішнього; однак ми не можемо мати певність, що Господь Бог виконає всі такі прохання.
Святий Тома наводить тут слова св.Августина: «Той, хто вірно молиться до Бога про те, що для життя необхідне, буває зарівно як милосердно вислуханий, так і милосердно не вислуханий. Тому що лікар краще від хворого знає, чого той потребує у хворобі». Як каже Ісус у 7 розділі Євангелія від Матея, наш Отець Небесний знає, що для нас найліпше. Отож, коли молимося про справи щоденні, мусимо покластися на Бога, а не очікувати конкретно «замовленого» розв’язання.
2.Не за когось стороннього
Виконання самої тільки першої умови не гарантує дієвості нашої молитви, якщо ми молимося в намірах інших людей. Аквінат стверджує, що своїми заслугами ми неспроможні виблагати спасіння для когось іншого.
Звісно, це не означає, що ми не повинні молитися за ближнього. Але такі молитви не завжди вислухані. Зрештою, в іншому місці «Суми» св.Тома заохочує до молитви за ближніх.
3.Шанобливо
У «Сумі теології» св.Тома визначає побожність як честь і прославлення, що їх людина віддає Богу. Прикладом має бути пошана, яку ми винні нашим батькам. Очевидна річ, що молитися ми маємо з належною пошаною і повагою. Однак скидається на те, що св.Тома у цьому питанні йде далі. Вказуючи чотири умови дієвості молитви, він заохочує нас до виконання добрих учинків як на спосіб «обов’язкового отримання того, про що просимо».
Далі, в Питанні 101, Аквінат пояснює, що добрі вчинки становлять частину побожності. Він там цитує «Про Град Божий» св.Августина: «Побожність… повсюди вважається належним вираженням пошанування Бога. Слово це стосується також пошани, яка належить батькам від їхніх дітей. Люди повсюди застосовують його також до діл милосердя, що, на мою думку, береться з того, що Бог велить їх чинити і запевняє, що вони Йому миліші за жертви».
4.Витривало
Остання причина, через яку ми можемо не отримувати того, про що просимо, — це брак витривалості. Тут св.Тома посилається на св.Василія Великого. Може бути так, що Бог вирішив виконати наше прохання у час пізніший. В цьому питанні автор «Суми теології» знову звертається до св.Августина: «Тому що в певних речах нам не відмовлено, але відкладено, аж настане відповідна для них година».
Усі чотири умови Аквінат підсумовує такими словами: «Ось так визначено чотири подальші умови молитви, а саме: за нас; про те, що необхідне для спасіння; з побожності; і витривало. Виконавши всі ці умови, ми завжди отримаємо те, про що просимо».
фінансово.
Щиро дякуємо!
