Мати час для інших, провадити діалог, споглядальним поглядом розпізнавати присутність і діяння Бога у житті — ось істинне служіння любові, яка перемінює дійсність.
Про це говорив Папа Франциск у проповіді, виголошеній під час першої Вечірні урочистості Пресвятої Богородиці Марії, яку правив у базиліці св.Петра 31 грудня 2019р.
Молитва завершилася подячним співом «Тебе, Бога, хвалимо» і благословенням Пресвятими Дарами, повідомляє Vatican News.
Божий намет серед міста
«Коли прийшла повнота часу, Бог послав свого Сина» (Гал 4,4). Святіший Отець звернув увагу на те, що Син, посланий Отцем, «поставив свій намет» серед Віфлеєма, про який Писання говорить як про «занадто малий». Спаситель мешкав у Назареті, ніколи не згадуваному в Писаннях, про який казали: «Що доброго може бути з Назарета?» і помер, «викинутий, немов непотріб», із великого міста Єрусалима.
«Боже рішення ясне: щоб об’явити свою любов, Він обирає мале місто, з яким ніхто не рахується, а коли прибуває до Єрусалима — то долучається до грішників та відкинутих. Ніхто з мешканців міста не усвідомлює, що Божий Син, який став людиною, ходить його вулицями; ймовірно, [цього не усвідомлюють] навіть Його учні, які повністю зрозуміють таємницю Ісуса лише з Його воскресінням», — зазначив Франциск.
Швидкоплинний ентузіазм і швидке забуття
Слова та знаки спасіння, які Ісус чинить у місті, викликають захоплення та швидкоплинний ентузіазм, але вони «не прийняті в їхньому повному значенні», а невдовзі їх уже й не згадають, коли намісник запитуватиме, кого відпустити, Ісуса чи Варраву. Спасителя розіпнуть поза містом, на вершині, щоб Він був «висміяний саркастичними коментарями».
«Але саме звідти, з хреста — нового дерева життя, Божа могутність притягне всіх до себе. Й також Божа Мати, скорботна під хрестом, поширює своє материнство на всіх людей», — сказав Святіший Отець.
Бог завжди серед свого люду
«Бог поставив свій намет серед міста… і ніколи не віддалився звідти!» Папа наголосив, що Його присутність у місті, також і в Римі, потрібно «не створювати, а відкривати». Для цього треба просити в Бога «благодаті нових очей», тобто «погляду віри, що відкриватиме Бога, який мешкає в цих домівках, на вулицях і площах міста». Пророки застерігають від спокуси «пов’язувати присутність Бога лише з храмом», адже Він «живе серед свого люду».
«Більше того, — підкреслив Папа, — коли Бог хоче через свого Сина зробити новими всі речі, то починає не з храму, а з лона незначної та вбогої жінки зі свого народу. Це Боже рішення є надзвичайним! Він не змінює історію через могутніх людей із цивільних чи релігійних інституцій, але починає від жінок з околиць імперії, таких як Марія, та від неплідних утроб, як у Єлизавети».
Божим поглядом на Рим
Зазначивши, що Бог через «свого Духа, який у кожному людському серці звіщає Його слова», благословляє своїх дітей та заохочує трудитися на користь миру в місті, Святіший Отець запросив слухачів поглянути на Рим «Божим поглядом». За його словами, Господь «радіє», коли бачить все те прекрасне, що сповняється кожного дня, всі зусилля і посвяту задля поширення братерства.
«Рим — це не лише складне місто з багатьма проблемами, нерівністю, корупцією та соціальною напруженістю. Рим — це місто, куди Бог посилає своє слово, яке діянням Святого Духа оселяється в серцях його мешканців та спонукає їх вірити, попри все надіятися, любити, борячись за добро всіх», — сказав проповідник.
Живе серце Рима
У цьому контексті Єпископ Рима скерував свою думку до «численних відважних людей», віруючих і невіруючих, яких він мав нагоду зустріти протягом років свого служіння, називаючи їх «серцем» Рима, яке «пульсує». «Воістину, Бог ніколи не переставав перемінювати історію та обличчя нашого міста через народ незначний та убогий, через людей, які тут мешкають: Він обирає їх, дає їм натхнення, мотивацію для дії, робить їх солідарними, спонукає активізувати мережі, закладати чеснотливі зв’язки, будувати не мури, а мости».
Папа заохотив замислитися над тим, чого Господь очікує від нас. Він зазначив, що ми покликані «зустрічати інших» та вислуховувати їхнє життя, їхнє волання про допомогу.
«Слухання — це вже вчинок любові! Знаходити час для інших, розмовляти, завдяки контемплятивному погляду розпізнавати присутність і дію Бога в їхньому житті, свідчити більше ділами, ніж словами, нове життя Євангелія — це насправді служіння любові, що перемінює дійсність. Коли так чинимо, то в місті, а також і в Церкві, витає нове повітря, бажання наново пуститися в дорогу, здолати стару логіку протистояння й частоколів, аби разом співпрацювати в будуванні справедливішого та братерського міста», — мовив Святіший Отець, закликавши:
«Ми не повинні боятися чи почуватися невідповідними до настільки важливої місії. Пам’ятаймо: Бог обирає нас не з огляду на нашу “віртуозність”, але саме тому, що ми є та почуваємося незначними. Дякуємо Йому за Його благодать, якою Він підтримував нас протягом цього року, й з радістю підносимо Йому пісню хвали».
фінансово.
Щиро дякуємо!
