Літургійна музика: Хто головний?

Попередні статті:
00. «Ой лишенько!» чи «За роботу»?
01. На що спертися
02. Літургійна музика в Україні: куди ж нам йти?
03.  Літургійна музика в Україні: ТЗ
04. Прославлятиму Його піснею своєю (Пс 28, 7). Що таке пісня

05. Хто головний? Одна із найважливіших ознак

Літургійні пісні за змістом можна умовно поділити на такі види:

• Пісня-молитва
• Пісня-опис
• Пісня-прослава
• Пісня-цитата

Кожен із цих видів має характерний набір параметрів, який власне і визначає вид пісні. В пісні-молитві ми просимо у Бога якісь благодаті для себе чи когось; таких пісень у літургійному репертуарі більшість.

В пісні-описі зазвичай зображуються події із життя Христа, Діви Марії, святих. Прикладом може бути «Гавриїл, Архангел Божий», деякі пісні про Страсті Христові.

Пісня-прослава, як говорить назва цього виду, прославляє Бога або дякує Йому. Гарним прикладом цього виду можуть бути наступні пісні: «Дякуємо Тобі, Отче наш», «Вибраний роде», «Хай співає з нами весь світ». Цих пісень теж небагато.

Пісня-цитата – це спів, слова якого становлять уривки Святого Письма, найчастіше псалмів; наприклад, «Господь Бог ось прийде».

Насправді на практиці рідко буває так, що пісню можна віднести тільки до одного виду. Зазвичай літургійна пісня має ознаки кількох видів одразу, майже завжди у пісні є виражене якесь молитовне прохання.  Проте до якого виду вона би не відносилася, пісня завжди повинна бути теоцентричною. Тобто в центрі літургійної пісні, її метою, на яку вона спрямована, має бути Бог, Пресвята Трійця. Пісні до святих – це теж форма звернення до Бога, адже «Вони не перестають заступатися за нас перед Отцем, приносячи Йому в дар свої заслуги, здобуті на землі через єдиного Посередника між Богом і людьми – Ісуса Христа» (Lumen gentium, 49).

Ось ми назвали одну із найважливіших ознак літургійної пісні: ТЕОЦЕНТРИЗМ.

Щоби продовжувати, просимо поставитися до подальшого викладу циклу із розумінням! Справа в тому, що далі в якості прикладів ми будемо розглядати конкретні пісні, які побутують в літургійній практиці католицьких парафій. Просимо Авторів цих пісень – як слів, так і музики – не ображатися за, можливо, часом не дуже приємні для них слова. В жодному разі не йдеться про те, аби когось особисто образити чи принизити – ми розбиратимемо виключно якості пісні. І навіть якщо ці пісні не будуть літургійними, це аж ніяк не означає, що їх не можна використовувати  поза Месою (хіба що на цьому, в окремих випадках, не буде наголошено особливим чином). Пісні, які ми будемо використовувати в якості прикладів, Ви можете знайти у «Християнському пісеннику».

Продовжимо. Пісні, в яких у центрі замість Бога знаходиться хтось інший або щось інше, можуть бути релігійними піснями, але не можуть бути літургійними. Яскравим прикладом може служити, наприклад, пісня «День спільноти» – де всі чотири куплети присвячені ознакам спільноти і почуттям до неї,  і тільки у 4 куплеті з’являється Бог.  Пісня «Дух Святий помазує» у свою чергу присвячений гіпотетичному виконавцю, тобто людині та її якостям. «Зірка засіяла в небі України» поставила в центр персоніфіковану Батьківщину. Такі пісні можна виконувати, але не на літургії! Це нелітургійні пісні.

Отець Іренеуш Павляк, експерт з літургійної музики, сформулював ще один важливий аспект нелітургійності: «Недопустимою є музика, яка хоче бути демонстрацією людського світу (емоції, переживання, настрої, проблеми), адже тоді вона позначена суб’єктивізмом, власними відчуттями композитора або виконавця. Такою рисою відзначається більшість релігійних пісень. На цьому тлі проявляється взірцевий об’єктивізм григоріанського хоралу. Цей спів є взірцем музики, яка залишається на службі літургії, адже musica missae, non missa musicae famuletur».

Щодо григоріанського хоралу: ми присвятимо цьому питанню наступну статтю, щоби вже не вертатися до нього, але головною темою нашого циклу залишається спів люду Божого, або народний релігійний спів (так називає його конституція «Sacrosanctum concilium»).