Попередні статті:
00. «Ой лишенько!» чи «За роботу»?
01. На що спертися
02. Літургійна музика в Україні: куди ж нам йти?
03. Літургійна музика в Україні: ТЗ
Що таке пісенник? Усе ніби просто: збірка пісень. Здається, що пісня – поняття теж цілком зрозуміле, проте, розглянувши наявні українські католицькі пісенники, можна дійти висновку, що не так все очевидно.
Давайте розберемося: то що ж таке пісня? Є маса наукових теоретичних праць, в яких пояснюється цей термін. Всі пояснення можна звести до наступного визначення: пісня – це поетично-музичний твір, призначений для співу. Визначальні характеристики пісні – ритмізація, нескладні синтаксичні конструкції, строфічна будова (музичні особливості поки що зачіпати не будемо).
В різних народів і в різні віки поняття пісні може досить відчутно-таки різнитися, тому сформулюємо його для себе трохи конкретніше. В українців (а також в усіх слов’ян та більшої частини європейських народів) пісня має строфічну будову, тобто її рядки мають певний віршовий розмір, ритм і риму. Якщо ви заглянете в будь-яку збірку українських народних пісень, ви можете побачити, що без винятку ВСІ пісні у нас римовані і ритмізовані. Не знайдете ви там білого вірша (йому притаманні відсутність рими, але обов’язкове дотримання розміру) чи верлібра (він узагалі немає ні рими, ні ритму).
За твердженнями вчених, людська пам’ять влаштована таким чином, що мозок набагато швидше запам’ятовує віршовані тексти, а найпопулярнішими і найпростішими для засвоєння піснями є строфічні пісні. Вірші, які у школі задавали дітям вчити напам’ять, теж мають чітку фактуру і риму. А ще дуже часто римованими є й інші форми народної словесної творчості – прислів’я, приказки, лічилки, скоромовки… У нашій Церкві було чимало молитов, збудованих з використанням цього прийому мнемоніки. Та й не тільки: польською мовою, наприклад, існував навіть віршований катехизм!
Так само якщо ви заглянете у збірку польських («Śpiewnik kościelny» Седлецького, словацьких («Jednotný katolícky spevník»), чеських («Mešní zpěvy»), німецьких («Gotteslob») католицьких літургійних співів, ви теж пересвідчитеся, що більшість пісень мають таку саму будову. Тобто в них римовані стовпчики, римовані рефрени (пісня може бути й без рефрену), чітка структура, не ускладнені ритмічні конструкції тексту. Виняток – псалми і побудовані на їх основі співи (що цілком зрозуміло), а також зовсім невелика кількість неримованих і/або неритмізованих співів сучасних авторів (що, скоріш за все, є даниною теперішній моді, адже в попередніх виданнях цих же пісенників таких співів немає).
Загальний об’єм неримованих співів в усіх цих пісенниках досить незначний і коливається в межах 5%. Можете перерахувати самі, при підрахунку не враховувалися латинські тексти.
Тож при формуванні апарату українського пісенника не будемо вигадувати велосипед і теж будемо дотримуватися цього принципу: співи мають бути ритмізовані і римовані, неримованих текстів не повинно бути більше 10%, тобто пропорція – на десять римованих приблизно одна неримована. Це дозволить уникнути ще однієї проблеми, а саме: не треба буде витрачати час на розгляд величезної кількості відверто графоманських поробок.
Є ще одна причина, чому пісні в нашому пісеннику мають бути римованими. Ім’я цій причині – краса. Красі загалом і красі літургійної пісні зокрема варто присвятити окрему статтю, і ми це зробимо, але тут обмежимося лише однією цитатою. «Людина, “створена на образ Божий” (Бут 1, 26) виражає також правду свого зв’язку з Богом Творцем через красу своїх художніх творів. Мистецтво є властивою формою людського самовираження», – говорить Катехизм Католицької Церкви (ККЦ 2501). В людину закладене поривання прославляти Господа Бога, віддати Йому все найкраще, на що тільки вона спроможна. Саме тому ми звершуємо богослужіння у величних храмах, на оздоблених вівтарях, з гарно виданих книг, у спеціальних літургійних шатах.
Поетичні молитви, гімни, спів, псалми – це теж форми приношення Богові. Це приношення має бути достойним, гідним, має бути справжнім твором мистецтва, в який людина вклала свою любов, терпеливість, майстерність, бажання зробити свою жертву якнайкращою.
Це бажання віддати все найкраще своєму Творцю завжди було притаманне служителям Церкви. Зокрема, багато видатних християнських святих і мислителів були обдарованими поетами. Серед них Амвросій Медіоланський, Венанцій Фортунат, Йоан Дамаскин, Теодульф Орлеанський, Тома Аквінський, Йоан від Хреста, Тома Челанський. Їхні твори пережили століття. За цей час Церква зазнала немало змін; багато храмів, збудованих, здавалося б, навіки, розсипалися в порох; змінилися кордони держав; проминули численні покоління людей – а ми до сих пір виконуємо створені ними співи.
Підіб’ємо підсумок: пісні в нашому пісеннику мають бути римованими і ритмізованими. Виняток: співи латинською мовою і псалми та створені на їхній базі співи національною мовою, ліміт яких ми встановимо на рівні 10%.
Ще одне, суто технічне зауваження: пісенник призначений для того, щоб люди по ньому співали пісні. Саме тому нормальні видавництва не лінуються видавати пісенники з нотами. Без нот пісенник перетворюється у збірник поетичних текстів, які, не знаючи мелодії, можна лише декламувати.
Все. Вступна частина закінчена. Будемо переходити до практичних аспектів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
