Відома на весь світ вежа, що падає, — частина національної спадщини Італії. Насправді це дзвіниця Пізанського собору Внебовзяття пресвятої Діви Марії, яка примикає до його північно-східного кута.
Сам собор заслуговує неменшої уваги, ніж славнозвісна вежа. Святиня — чудовий приклад пізанського й ломбардського різновидів романського стилю. Будівництво храму завершилося 1091 року; його звели на честь здобуття Палермо і перемоги над сарацинами. На той час Пізанська республіка була дуже потужною, не поступалася впливами й багатством Венеції. Собор св. Марка, який будувався в тому ж часі, став відповіддю Венеції містові-конкуренту.
За традицією, під час літургії у Пізанському соборі Галілео Галілей спостерігав, як розгойдується люстра. Він вимірював час за допомогою власного серцебиття й досліджував таким чином закономірності коливання маятника. Із нотаток Вінченцо Вівіані, учня вченого, відомо, що Галілей скидав з Пізанської вежі гарматне ядро масою і значно легшу мушкетну кулю одночасно. Обидва тіла мали приблизно однакову обтічну форму і досягли землі одночасно.
За матеріалами: Аleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
