Спаси ж нас, Христе!

Роздуми над Божим Словом на Вербну неділю, рік А

Коли вони наблизились до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до  Оливної гори,  Ісус послав двох учнів, повелівши їм: «Ідіть у село, що навпроти вас; відразу  знайдете  ослицю на прив’язі  й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене. А коли хтось  вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх відішле».
Сталось це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв: «Скажіть дочці Сіону: Ось, твій Цар  іде до тебе — лагідний і сівши верхи на ослиці  та осляті, синові в’ючної ослиці!»
Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус: привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них. І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху.
Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: «Осанна Синові Давида! Благословен Той, хто йде в Ім’я Господнє! Осанна во вишніх!»
Коли Він увійшов у Єрусалим, здригнулося ціле місто, питаючи: «Хто це такий?»
А натовп відповідав: «Це — Пророк Ісус, Той, котрий із Назарета галілейського».

Мт 21, 1–11

Сьогодні можемо в уяві приєднатися до натовпу по дорозі до Єрусалима. Можемо бачити, як люди розстеляють свої плащі та кладуть пальмові гілки перед Ісусом Христом, Котрий їде на віслюку. Ми теж високо підіймаймо гілки верби й вигукуймо «Осанна!» (від єврейського Хошііа-на — «спаси ж!»).

Сьогодні Христос-Цар всесвіту приходить не в царських шатах верхи на чудовому коні, а в зітканій Його Матір’ю туніці сидячи на звичайному необ’їждженому осляті. Це пророчий символ того, що Господь приходить і в Єрусалим, і в наші серця не як гордий Воєначальник або Правитель, а як смиренний Слуга. Прибуває, приносячи мир, входить як Месія, Котрий віддає Своє життя заради спасіння народу і за кожну людину на землі.

Ми знаємо відповідь на запитання, яке ставив собі народ Єрусалима: «Хто це Такий?» (Мт 21, 10). Ми знаємо, що Ісус Христос — більше ніж пророк; більше ніж учитель і чудотворець. Ми знаємо, що Він — Божий Син і наш Господь. Чудово про це сказав Андрій Критський, монах, єпископ і автор багатьох духовних піснеспівів: «Ходімо разом зустріти Христа на Оливній горі. (…) Побіжімо супроводжувати Його, коли Він поспішає назустріч Своїм Страстям. Наслідуймо тих, хто зустрічав тоді Ісуса, але не вкриваючи Його шлях одягом, гілками пальми чи оливки, а роблячи все можливе, щоб самим прямувати вперед, виявляючи покору і прагнучи жити так, як хотів би цього Він. (…) Розстелімо під Його ноги не одяг чи бездушне гілля, яке радує око лише кілька годин, а потім в’яне, але самих себе» (Проповідь у Вербну Неділю, ораторія 9).

Тому сьогодні воздаймо славу Ісусу за Його Страсті та Хресну смерть і покладімо перед стопами Спасителя наше життя, щоб воно прославляло Його:

«Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, Котрий полюбив нас до кінця! Допоможи нам прославляти Тебе не лише сьогодні, а щодня, думками, словами й справами віддаючи Тобі честь! Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.