Під час пандемії коронавірусу вірні Католицької Церкви зіткнулися з низкою обмежень, зокрема з неможливістю фізично бути присутніми на святій Месі. Тому в католиків, котрі практикують перші п’ятниці і суботи місяця, які передбачають прийняття Причастя в ці дні, виникли питання щодо збереження неперервності цих практик.
Ситуація з пандемією багато в чому є унікальною, та відповідь на згадане питання можна знайти, спираючись на загальне церковне право і документи, які стосуються аналогічних ситуацій. Зокрема, можна ствердити:
1.Ті закони церковного права, які за своєю суттю є чисто позитивними, за наявності непереборної перешкоди можуть призупиняти свою чинність (див. Конгрегація у справах божественного культу і дисципліни Таїнств, «Відповіді на запитання щодо обов’язку відправа Літургії Годин», 15.11. 2000р., прот. №2330/00/LL). Саме з такою ситуацією зараз ми маємо справу.
2.Так само, за непереборних перешкод, побожна практика зберігає свою неперервність за умови, що її буде довершено як тільки настане така можливість. Таке рішення ухвалила Священна конгрегація собору в «Декларації про неперервність відправ тридцяти григоріанських Мес», 24.02.1967р. (AAS 59, с.229-230).
Тому, за аналогією, якщо під час практики перших п’ятниць чи субот вірний не може виконати умову прийняття сакраментального Причастя через обмеження, запроваджені на час пандемії, неперервність плодів цієї практики все одно зберігається. На практиці це означає, що не треба буде побожну практику починати від початку, але продовжувати її.
При цьому, якщо неможливо прийняти сакраментальне Причастя, Церква рекомендує у відповідний день, тобто в п’ятницю чи суботу, прийняти духовне Причастя, а також, у разі потреби, очистити сумління від тяжких гріхів актом досконалого жалю (див. Катехизм Католицької Церкви, п. 1452).
єпископ Яцек Пиль,
глава Комісії у справах Літургії
при Конференції Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
