Свідчення

Самотність може бути прикрою. Але це дуже цінний час

27 Травня 2020, 14:45 1516

За свого майбутнього подруга треба молитися постійно, але іноді можна потрапити в пастку, нібито цього вже достатньо. Натомість є ще одна важлива річ: діяти.

Нещодавно нас із чоловіком запросили прочитати конференцію для неодружених. Під час підготовки до цієї зустрічі ми на мить повернулися у ті часи, коли ще не були знайомі й шукали людину, з якою могли би провести усе життя.

 

Плоди самотності

Самотність може бути прикрою. Мені про це відомо. Це час, коли переплітаються два протилежні почуття — надія і смуток.

Я дуже ціную цей час. Уже не хотіла би до нього повертатися, бо щаслива в подружжі як дружина і мама; але всім, що зараз маю, я завдячую плодам кількох років моєї самотності. Саме тоді сталися дві найважливіші зустрічі в моєму житті: я зустріла Бога, з яким тепер регулярно маю побачення, і зустріла себе… Я переконана: якби мій час і моє серце заповнила б тоді інша людина, то у мене залишилося б небагато місця (а може, і взагалі не залишилось) ані для Бога, ані для себе.

Коли я розмовляю з людьми, які не мають пари, то завжди заохочую їх використовувати цей час якнайкраще. Це чудовий момент для того, щоб інвестувати в себе, можливо — дещо пропрацювати, а також подбати про свої стосунки з Богом і просити Його про подальші настанови. Це не означає, що в подружжі не можна цього робити; але я переконана, що присвячений раніше час окупиться в стосунках.

 

Відкиньте ілюзії!

Коли я шукала своє покликання і чоловіка, то мала певні уявлення про те, як має виглядати мій коханий. Ішлося не про зовнішність, а про те, яким він має бути. Насамперед я молилася, щоб він був віруючим, і бажано з такої спільноти, як і я. Я точно знала, якого хочу чоловіка, і про такого щодня молилася.

Коли я познайомилася зі своїм чоловіком, то ледь не проґавила шанс бути з ним… Від початку нашого знайомства я не хотіла з ним зустрічатися. Чому? Насамперед тому, що на той момент він уже багато років жив поза Церквою. Неймовірно, що наша перша зустріч відбулася в храмі, куди його запросив наш спільний знайомий. Він прийшов швидше за компанію, ніж через потребу серця; але те, що він не був практикуючим католиком, викреслило його з мого списку кандидатів вже на початку.

Але поступово я помічала, що він займає щораз більше місця в моєму житті, тому почала питати Бога, які у Нього плани щодо цього, і спостерігати, як мене до нього притягує. Варто молитися за доброго чоловіка, але не можна відразу відкидати людину, яка спочатку не вписується в «образ» із тієї молитви.

З роками я бачу, що Бог робить мого чоловіка саме таким, про якого молилася. І сьогодні я вдячна, що не відкинула його тоді через те, що уявляла інакше. Звісно, я не раджу кидати все і йти до вівтаря з людиною, в якій ви не впевнені; але кілька побачень за кавою ще не означають, що ви починаєте планувати шлюб і весілля. Насправді може виявитися, що Бог має щодо цього якийсь великий план.

 

Змініть щось…

Під час згаданої конференції ми говорили також про вихід із зони комфорту. Такий наш досвід. У день нашого знайомства ми зробили щось інакше, ніж завжди.

Це сталося у новорічну ніч. Мій майбутній чоловік збирався провести цей час зі своїми друзями. А ми з двоюрідною сестрою мали намір купити якесь добре вино, подивитися фільм, посміятися разом. Оскільки ми дружили з дитинства, таке товариство було для нас безпечним і комфортним…

Натомість наш знайомий зі спільноти запросив нас на вечірку. Мій чоловік теж отримав від нього запрошення, бо це був його колега по роботі. Так він опинився на нашій спільнотовій Месі ще до вечірки. Невідомо чому кожен із нас вирішив зробити тоді щось інакше, ніж планував… Вистачило одного кроку, щоби наші життя змінилися. Інший напрям, інша компанія, ніж зазвичай.

 

Шукайте, і знайдете…

…просіть, і дасться вам.

Варто постійно молитися про майбутнього подруга, але іноді можна потрапити в пастку: «цього достатньо». Є ще одна важлива річ — діяти.

Я дуже люблю слова святого Ігнатія з Лойоли: «Моліться так, ніби все залежить від Бога, а дійте так, ніби все залежить від вас».

Через молитву ми стаємо чутливими на те, що до нас промовляє Бог; з часом на молитві віддаємо Йому конкретну ситуацію і починаємо щораз більше довіряти. А нашими діями ми даємо Богові простір, щоб Він міг поставити на нашому шляху того, хто може виявитися саме тим, єдиним, коханим подругом.

Переклад CREDO за матеріалами: Івона Яблонська, Aleteia

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: