У п’ятницю 11 квітня 2025 року, напередодні Вербної неділі, в Кам’янці-Подільському вулицями Старого міста пройшла традиційна Хресна Дорога. Її організовує Духовна рада міста, запрошуючи до участі всіх охочих — кам’янчан і не тільки.
Вірянин кафедральної парафії свв.Петра і Павла, заступник міського голови Кам’янця-Подільського Дмитро Назаренко зазначив для CREDO, розповідаючи про цьогорічний екуменічний молебень, що для участі в кам’янецькій Хресній Дорозі під проводом єпископа Леона Дубравського приїхав цілий автобус представників міста Хорола на Полтавщині.
— Ця щорічна хресна хода — для мене особисто щось світле, бо під час цієї молитви відсторонюєшся від клопотів, думаєш про інше. Екуменічна Хресна Дорога — це те, що об’єднує людей. І невипадково ініціативу нашого єпископа Леона підтримує Духовна рада міста, всі учасники беруть участь у цій ході, й це є видимою єдністю, в якій — наше майбутнє.
Слова про єдність як майбутнє наочно підтвердили гості з Полтавщини, які цього дня прибули на Поділля, щоб підписати меморандум про співпрацю: тепер Хорол і Кам’янець-Подільський — міста-побратими у співпраці в царині туризму, спорту й молоді. На підписанні меморандуму, вранці 11 квітня, були присутні члени Духовної ради Кам’янця-Подільського, а на вечір усі зустрілися на Троїцькій площі Старого міста, під греко-католицькою Троїцькою церквою, звідки Хресна Дорога вирушила вулицями історичної частини міста.
Єдність, наше майбутнє і сучасність
— На церемонії підписання меморандуму, — продовжує п.Дмитро Назаренко, — ми, члени міської ради, користуючись нагодою, розповіли гостям про Духовну раду християнських Церков міста, про її співпрацю з міськрадою, її роль у житті міста. Більшість подій, які проводить міська рада, відбувається за участю Духовної ради міста. Хресна Дорога — це одна з таких подій. Наприклад, ми кожний день розпочинаємо участю в такому важливому загальнонаціональному заході, як Хвилина мовчання о 9:00. На цю зустріч приходять члени Духовної ради; у весняно-осінній період Хвилина мовчання відбувається на площі Відродження, перед міськрадою, і до неї може долучитися кожен охочий кам’янчанин. Узимку вона відбувається всередині, на першому поверсі приміщення міськради. І кожну Хвилину мовчання, коли ми згадуємо наших полеглих воїнів, захисників, жертв війни, ми закінчуємо молитвою «Отче наш», якої нас навчив Господь Ісус. Ще на початку відкритої війни представники різних конфесій розподілили між собою дні, хто головує на зібранні.
Також разом із Духовною радою ми, міська рада, обговорюємо проблеми сьогодення, разом волонтеримо, їздимо на Схід до наших військових. Ми як міська рада безпосередньо опікуємося військовими частинами, де служать наші кам’янчани; і, звісно, допомагаємо тим, хто до нас звертається. Зі свого боку, представники Духовної ради теж їздять туди, де мають своїх вірних чи капеланів, везуть допомогу — від благословення до автомобілів. Все, що треба.
Пастор Петро з Підзамче (який там опікується християнами віри євангельської) свою участь в екуменічному молебні прокоментував так:
— Я не щороку буваю на хресній ході, але беру в ній участь як член Духовної ради Кам’янця-Подільського. На мою думку, це дуже добре, коли є порозуміння і одна мета в людей. Бо Ісус Христос сказав, що в єдності — сила. Він молився за учнів, щоб усі були одно, і найбільше, чого Бог хоче, то це єдності християн. Я не можу говорити про якусь доктринальну єдність — але єдність любові теж важлива. Це основа всього: заповіді «люби Бога і люби ближнього, як самого себе». Ось ми тут цю єдність бачимо: люди, які всі різні і зібралися на Хресну Дорогу. Це — наша реальна єдність у любові.
Щоб війна закінчилася до Пасхи!
Людей біля церкви зібралося на початок молебню кілька сотень з гаком. Не так багато, щоб ціле місто волало до Бога про допомогу в боротьбі — але цілком достатньо, щоб перекрити рух транспорту на деякий час. Завдяки узгодженню молитовної ходи з міською владою та поліцією, це не склало проблем. Єпископ Леон Дубравський, розпочинаючи молебень, попросив поліцію ненадовго перекрити площу, щоб виголосити вступ і порядок руху, а далі колона рухалася в супроводі патрульних автомобілів.
Від стояння до стояння хрест несли представники різних спільнот і рухів Церкви: діти парафії, Матері в молитві, Легіон Марії, Лицарі Колумба, священники, богопосвячені, а також військові, волонтери або навіть ті з батьків, хто втратив своїх дітей на війні… Музичний супровід (великопісні співи) підготувала парафіяльна молодь разом з о.Едуардом Василенком, вікарієм парафії; роздуми до стоянь виголошували запрошені священники — починаючи з єпарха Кам’янець-Подільського Івана Кулика (УГКЦ), який спеціально приїхав на екуменічну Хресну Дорогу з Хмельницького. Вів хресну ходу настоятель кам’янецької кафедральної парафії о.Роман Тваруг.
На вступі до молебню єпископ Леон сказав, що цю Хресну Дорогу будемо молитися всім серцем і душею — «щоб до Пасхи закінчилась війна», і з характерним для нього гумором провів «бліц-голосування»: хто за те, щоб до Пасхи війна закінчилася? Хто проти? Хто утримався? Зібрані на площі «голосували», підносячи руки й вигукуючи: «Амінь!»
— Ісус Христос першим пройшов цю Хресну Дорогу, — відзначив єпископ Дубравський, — і нас навчив. Він сказав: хто хоче йти за Мною — нехай бере свій хрест і йде за Мною! Будемо по черзі брати цей хрест і рушаймо за Ним. Пам’ятаймо, що Хресна Дорога завжди завершується воскресінням Ісуса Христа. Путін засудив Україну на смерть, як Пилат засудив Христа. Але переміг не Пилат, переміг Христос!
Стояння були присвячені молитві за тих, хто несе хрести війни: за полонених, які поділяють з Ісусом страждання несправедливого засудження; за дітей, викрадених і вивезених далеко від батьківщини; за матерів, які бачать своїх дітей на такій страшній хресній дорозі — без рук, без ніг; за друзів і благодійників України, хто нам допомагає нести цей хрест у воєнний час.
Серед таких помічників цілком можна назвати знімальну групу TVP, яка вже 623‑й раз приїхала в Україну, починаючи від лютого 2022 року, і фільмує наші реалії, записуючи свідчення страждань і руйнувань, яких українській землі завдає «колишній брат». Ця група бувала і в Дніпрі, і в Харкові, і в Маріуполі, і при самому фронті, й там, де потребуючим надають допомогу — створюючи відеорозповіді про боротьбу українців за власне існування.
Заради України, заради життя
Процесія з хрестом рухалася вулицями та площами Старого міста, де так багато старих, історичних кам’яниць, а дорога вимощена давньою бруківкою. Інколи шлях пролягав повз туристичні й торгові точки. Це справді нагадує Via Dolorosa в Єрусалимі, де християни йдуть із молитвою слідами Спасителя, а обік продовжується звичне життя невіруючих.
Для цього молебню не було підготовлено свідчень, як для Хресної Дороги на День святості життя, — однак єпископ Леон при кожному стоянні, коли завершувалися тематичні роздуми, запрошував охочих до мікрофона; і підходили люди, які розповідали про себе чи близьких, про перебування на фронті чи допомогу для фронту, просили про молитву — як, наприклад, одна сплакана матір, чий син пропав безвісти зовсім недавно, і все, що в неї є, це повідомлення від командування, і надія на Бога…
Стояння були визначені як біля церков різних конфесій (бо їх в історичній частині не бракує), так і просто на вулицях Старого міста. Вийшовши від греко-католицького храму, процесія з хрестом зупинялася біля руїн колишніх католицьких храмів і монастирів, біля православних церков, культурно-мистецьких закладів, і завершилася під храмом св.Миколая (РКЦ), де отці-пауліни, після єпископського благословення, прийняли охочих і завершили Хресну Дорогу уділенням Причастя.
Передостаннє стояння було на Вірменській площі, перед церквою ПЦУ, де роздуми виголосив архієпископ Кам’янець-Подільський і Новоушицький Герман.
— Ті самі люди, які захоплено вигукували «Осанна», вітали Ісуса при в’їзді до Єрусалима, — всього за декілька днів перетворилися на оскаженілий натовп, який кричав «Розіпни Його!» Це говорить про те, що людська природа, на превеликий жаль, дуже сильно спотворена дияволом. Саме тому ті, які називали нас «єдиновірними і єдинокровними» братами, які кричали нам «осанна», сьогодні закидують нас бомбами. Ті, які казали «ми один народ», стали тими, хто нас розпинає. Але хоч би як було важко, ми знаємо, що попереду — світло Воскресіння!
Так, ми сьогодні — різні. Ми з вами — різні. Ми по різних Церквах і юрисдикціях. Але Він прийшов на землю, щоби скласти себе в жертву не за якусь конкретну юрисдикцію, а за нас усіх разом.
У Святому Письмі читаємо: царство, яке розділиться саме в собі, не встоїться. Браття і сестри! У цей важкий час тривоги й біди — єднаймося заради Того, Хто склав себе самого в Жертву на хресті; єднаймося заради одне одного; єднаймося заради нашої України; єднаймося заради життя.
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
