Серце Ісуса, в лоні Діви Матері Святим Духом утворене

Коментарі до закликів Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, в лоні Діви Матері Святим Духом утворене, помилуй нас!

У першому заклику ми роздумували про божественне походження Ісуса Христа та Його нескінченну вічну любов. Зараз поговоримо про Його людське, часове походження, Його створену, людську любов.

Це єдиний заклик у Літанії до Пресвятого Серця Ісуса, де згадується Марія, Його Мати. Пам’ятаючи Її великі привілеї: материнство і дівицтво, ми маємо змогу віддати Їй всю належну честь і любов. Дуже правильно, що Марія не забута в цій літанії, бо Вона тісно пов’язана з Ісусом Христом. Вона подарувала Йому людське життя, якого Він раніше не мав.

Учення Церкви зазначає, що Марія насправді, а не образно, є Матір’ю Ісуса Христа-Людини. Вона — Мати Втіленого Слова, яке не лише жило у прийнятій людській природі, але прийняло її назавжди, як свою власну другу природу.

У мить Благовіщення ангел сказав Марії: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе отінить» (Лк 1,35). Тому ми завдячуємо Святому Духу, що Марія, бувши дівою, могла стати матір’ю. Ми приписуємо цю роль Святому Духу, тому що Божа любов особливо помітна в цій справі. Це відбулося через любов, і тому має особливий зв’язок зі Святим Духом, який є сутнісною Любов’ю — між Отцем і Сином. Зауважмо, що в Ісусі Христі, втіленому Сині Божому, є лише одна Божественна Особа, яка є остаточним онтологічним суб’єктом для Його обох природ: божественної та людської. Ці природи пов’язані, але не змішані. Ми не в змозі повністю зрозуміти цю таємницю. Але певне явище у фізичному світі може трохи проілюструвати цю істину: коли, наприклад, наливаєш олію в склянку води, обидві речовини будуть разом в одній склянці, але вони ніколи не змішаються повністю.

Ісус Христос хотів мати чисту діву-матір, «Непорочно Зачату». Він прийшов у світ, щоби звільнити людей від гріха, тому не міг дозволити, щоб Його Матір була заплямована гріхом, навіть первородним.

Ісус Христос — нащадок Адама, тому що Його Мати була дочкою Адама. Водночас Він, однак, був не нащадком Адама, а новим Адамом, бо, не маючи батька на землі, Він не успадкував жодного гріха, переданого нам нашим батьком Адамом. Марія дала життя нашому Спасителю. Її кров текла в Його жилах. Ця кров — ціна нашого спасіння, і вона освячуватиме світ до кінця віків. Серце Марії кілька місяців владарювало над биттям серця Ісуса. Через Марію ми надійно дійдемо до Ісуса. Вона сказала це в Кані Галілейській: «Зробіть, що тільки Він вам скаже» (Йн 2,5).

Кожна історія має свій початок; також і ця, яку ми звемо життям.

Кожен з нас колись був під серцем матері, оточений теплом, турботою та любов’ю. Навіть під час вагітності ми чули звуки слів, які вимовлялися поруч. Ми отримували різні сигнали зовні; відчували, коли хтось торкається живота нашої матері. Коли ми нарешті оголосили про своє народження плачем, руки наших батьків прийняли нас у цей світ. Ці початки ховаються десь глибоко в людській пам’яті. Потім ми проносимо їх життєвими стежками — неповторні, як імена батьків, як їхні власні історії, які колись сплелися так, що ми змогли прийти на світ. Як немає на небі двох однакових зірок або однакових ромашок на галявині, так кожна людина, від самого початку, унікальна. І кожна має бути обдарована унікальною любов’ю.

Саме з цього починається Святе Письмо — з любові дуже ніжної та сімейної. З розповіді про прабатьків, для яких Бог був батьком і матір’ю. Адам і Єва отримали прекрасну і вдячну заповідь від люблячого Бога — «бути плідними і розмножуватися». Творець хотів, щоб люди наповнили весь світ. А потім, незважаючи на гріх та всі страждання, які диявол приніс у світ, Бог не забув про своїх дітей. Кожна людина, яка зачинається з любові батьків, бере своє тіло від них, але отримує безсмертну душу безпосередньо від Бога. Кожна літера Святого Письма прославляє життя, яке Бог дарує людям, — життя, захисником і гарантом якого є сам Бог.

Серце Ісуса також було вразливим на самому початку. Коли Марія зачала від Святого Духа, життя Спасителя розпочалося так само, як життя кожної людини. Вагітність, під час якої Марія подорожувала та допомагала Єлизаветі, потім пологи у складних умовах та дитинство, прожите в бідності. Тому від самого початку Божественне Серце Ісуса черпало не лише з любові Вічного Отця, а й з любові людських сердець Марії та Йосифа. Не було би Євангелія, яке дало нам віру, надію та любов, не було би чудес Христа, Його піклування про бідних та дітей, Його вчення та всіх діл узагалі, якби не Його Непорочна Мати та святий Йосиф, опікун Ісуса. Бог міг би врятувати нас по-іншому, але ви можете бачити, що Він не хотів це робити без своєї Сім’ї, бо з самого початку Він створив нас не для самотності, а для спільноти.

Окрім Ісуса та Його Непорочної Матері, — кожна людина зачата в первородному гріху, успадкованому від перших батьків. Тому ми несемо не лише те, що є великим і прекрасним, але й схильність до зла, егоїзму та самотності. Нам потрібно постійно бути обережними, щоб не стати егоїстичними та самодостатніми. У цьому суть гріха гордості. Як часто ми чуємо це в наших розмовах, як часто ми так думаємо, що можемо впоратися самі й нам ніхто не потрібен! Є хазяйки, які домашнім не дозволяють нічого робити, тому що вони самі авжди все роблять найкраще. «Якщо ви не робите це самостійно, це не робиться правильно», — ми часто чуємо слова наших рідних та друзів. Або — «якщо ти не піклуєшся про себе, ніхто про тебе не піклується». Сьогодні під час молитви і роздумів ми можемо відкрити велику дію Бога. Я хочу допомогати, але також приймати допомогу, коли це потрібно. Так нас вчив Той, чиє Серце Дух Святий утворив в лоні найгарнішої з жінок.

Читайте також: Чому у червні ми молимося Літанію до Пресвятого Серця Ісуса?