Серце Ісуса, храме Всевишнього

Коментарі до закликів Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, храме Всевишнього

У великому місті раптово згасає електрика — відмова мережі. Оскільки вже вечір, люди сидять у темряві перед чорними екранами. Тут темно й тихо. За мить повернуть світло, але поки що ти чуєш власне дихання, можеш почути іншу людину за стіною, вітер між будівлями… У тиші людина може почути навіть биття власного серця або серця людини, яка знаходиться поруч. Маленька дитина в храмі іноді запитує батьків перед Святою Месою: «Чому тут так тихо?» Спокій і тиша старих храмів справляють велике враження не тільки на дітей. Є щось заспокійливе, якась велика серйозність у мовчанні святих образів, колон та вівтарів. Однак ця тиша нам потрібна не лише для душевного комфорту. Вона набагато полегшує молитву. Ось чому батьки пояснюють здивованій дитині, приклавши палець до губ, що треба бути тихими, бо Бог поруч.

Ми завжди близькі до Бога, хоча не завжди ми це помічаємо. Здивованим грекам св.Павло пояснив, що в Бозі «ми живемо, рухаємося та існуємо». Проблема людини полягає не в тому, що її кинув Бог, а в тому, що вона Бога покинула. Наші гріхи — це розрив між нами та Богом: виритий недовірою, гординею та егоїзмом і переконанням у власній доброті. Бог приходить поміж людей, зайнятих своїми справами і духовно сліпими, щоб бути з ними, незважаючи на їхню слабкість. Ось чому так багато вівтарів у Старому Завіті; звідси й Храм, де Божа Присутність спочивала на Святому місці. Це місце, Святе Святих, було оточене найвищою пошаною, і раз на рік, у найурочистіший день, єврейський первосвященник із тремтінням промовляв незбагнене Ім’я Бога, якого ніхто не мав права вимовляти щодня. Бог був зі своїм народом, сповнений милості й доброти. Однак Храм, який мав Всевишній у Старому Завіті, був лише передвіщенням чогось набагато більшого та досконалішого.

Храм, красива споруда, зведена великою ціною, сповнений багатства, а також безлічі жертв, звершених у ньому, та сонми священників, убраних у найдорожчі шати, — все це було лише передвіщенням досконалого Храму, Жертви та Священства. Ці три моменти повністю присутні в Господі Ісусі, у Його Святому Серці. Це Боже Серце — справжня Божа оселя з людьми. Завдяки йому здійснюються обітниці пророків: Бог живе зі своїм народом, Він — Еммануїл, «Бог з нами». Тут, у цьому Пресвятому Таїнстві, перед яким ми стаємо навколішки, є живі докази цього. Господь Ісус також є для нас справжнім «первосвященником майбутніх благ». Бо сьогодні Бог серед нас у Таїнстві Вівтаря, щоб ми колись були з Ним у Небі. Син Божий, помираючи на хресті, «завдяки власній крові увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення» (Євр 9,11).

Пресвяте Таїнство, присутнє в наших храмах як справжня Святиня Христового Тіла, є знаком Божої любові. Через Святого Духа ця любов постійно з нами: чи ми працюємо, відпочиваємо, чи спимо. Однак щоб побачити це і прожити цю радісну і безтурботну віру в Божу присутність, нам потрібна тиша. Вам потрібно занурити своє серце, яке так часто відволікають і мучать думки, в тишу храму, де ми споглядаємо Господа Ісуса. Треба намагатися бути тихими зовні: вимкнути мобілки, не розмовляти з сусідами; але ще важливіше — внутрішнє приглушення звуку. Облиште свої справи, плани й турботи, і ваших близьких. Побудьте в тиші перед Богом, щоб ви чули Його добре, живе Пресвяте Серце — Храм Всевишнього.