Цей вид медитації насправді стає молитвою серця, оскільки все послання про Спасителя міститься у цих кількох коротких словах.
Я зростала як католичка, але попри це ніколи не чула про Ісусову молитву, а принаймні не в тій формі, в якій її застосовували століттями і як нею молилися православні християни. Найпростішою формою цієї молитви є короткий повторюваний заклик: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного».
Він, що очевидно, до певної міри відомий з євангельських історій, наприклад, про зцілення сліпого (Мк 10, 46-52). З’являється також у скромному визнанні митаря з притчі (Лк 18, 9-14). Це по-своєму трошки вишуканіша версія Kyrie eleison (Господи, помилуй), іншого молитовного заклику, який ми успадкували зі Сходу.
Ісусова молитва була популяризована в ХІХ столітті завдяки російській книжці «Оповісті паломника» («Откровенные рассказы странника духовному своему отцу»), зарахованій до духовної класики, яка асоціюється з неперервним молитовним спогляданням. Святий Павло називав таку молитву «неустанною». Цю молитву так люблять східні (а нині то і щораз більше західні) християни, що вже говориться, ніби вона належить до найчастіше читаних, після «Отче наш» і «Радуйся, Маріє».
Постання молитви
«Оповісті паломника» — це книжка, що розповідає про мандри ченця-жебрака, який, ідучи Росією, старається невпинно молитись. Цей прочанин зустрічає Старця (візантійський відповідник духовного вчителя), який його навчає Ісусової молитви та інструктує його через повторювані вправи, як перейти від повторення слів молитви вголос до тихого моління, а зрештою до того, щоби самому стати молитвою.
Хоча деякі коментарі прирівнюють цю практику до індуїстського чи буддійського повторення мантри, однак є основоположна відмінність. Мета нехристиянської медитації — очистити розум і позбутися самосвідомості (усвідомлення себе), тоді як мета Ісусової молитви — наповнити розум, серце й душу милосердною присутністю Господа Ісуса, щоби споглядати цю присутність із захватом і любов’ю. Це споглядання має внести досвід власного, особистого єднання (communio — сопричастя, єдність) з Ісусом у кожному подиху так, що навіть для мене (особливо для мене!), грішника, світ сповнений милосердя і благодаті, а все є постійною прославою Бога.
Світ потребує милосердя
Я не пам’ятаю часів у Церкві, що в своїй країні, що на планеті, коли цього милосердя було би так сильно треба й коли воно було б атаковане так, як нині. Неустанна молитва перетворилась на мінімум, необхідний для навігації в темряві, для слідування за маленькими тремтливими пломінчиками благодаті. Тому пропозиція повчитися милосердя, практикуючи Ісусову молитву, — дуже помічна.
Я молюся словами Ісусової молитви, частіше чи рідше, вже 40 років, відколи її навчилася. Вона знову повернулася до моєї щоденної молитовної практики. Якщо ви бажаєте включити її у своє щоденне молитовне життя або ж згадати її — ось вам кілька вказівок.
Нема поганого способу молитися Ісусову молитву. Хіба що хтось би пробував використати її як закляття нью-ейдж або як мантру. Тому поекспериментуйте, щоб переконатися, що буде найкраще для вас.
Повторюйте молитву на вервиці. Східні монахи відраховують свою «Ісусову молитву» на зернятках розарію. Можна додавати цю молитву після кожного десятка Розарію (разом із фатімською молитвою, яка його доповнює) або після Коронки до Божого милосердя. Можна також просто читати Ісусову молитву на кожному зернятку розарію. Відмірюйте молитву диханням. Це теж практика візантійських християн, які молилися в мовчанні. Вимовляй слова «Господи Ісусе Христе, Сину Божий» поволі, на вдиху, а потім: «Помилуй мене, грішного» — видихаючи повітря. Для мене це цілком придатна практика, коли я відчуваю страх, неспокій, жаль або коли не можу заснути, — що, певно, часто буває з кожним із нас.
Зосередься на словах і споглядай їхнє значення. «Господи» — це визнання нашої відданості волі Божій та визнання віри в Його Провидіння. «Ісусе Христе» — це ім’я понад усяке ім’я, могутня молитва, що містить у собі інші молитви. «Сину Божий» — це звертання, яке огортає нас безпечною єдністю з Пресвятою Трійцею. «Помилуй» апелює до Спасителя про зцілення, розраду і струмінь Його прощення, любові та благодаті. «Мене» — особиста молитва про переміну мого життя, про милосердя до інших. «Грішного» — найраніша формула цієї молитви завершувалася словом «мене», але додання слова «грішного» означає, що я не достойний, що я теж доклався до браку милосердя у світі, а також що Божа благодать досягає мене, хоч я на неї не заслуговую. Цей вид споглядання насправді стає молитвою серця, оскільки все послання про Спасителя міститься у цих кількох словах.
Переклад CREDO за: Джоан МакПортленд, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
