У підлітковому віці навіть найпобожніші діти можуть виказувати спротив батькам і сімейному вихованню. Таку поведінку часто називають «провокативною».
Часом ці переживання батьків стосовно «провокативної» поведінки дітей — надумані та перебільшені через страх, що щось не так пішло у вихованні. Якщо в сім’ї є традиція вечірнього спілкування після напруженого робочого дня, спільні пікніки у вихідні, інтерес одне до одного та взаємна підтримка, то різких змін поведінки у дітей не повинно виникати, а деякі «провокативні» прояви швидко згладжуються і не шкодять взаєминам у сім’ї. Діти періодично можуть виказувати батькам протест, часом намагаються доводити безпомилковість своєї егоїстичної поведінки; але при активному обговоренні у колі сім’ї ці проблеми вирішуються або вичерпуються завдяки дискусіям.
Якщо ж у вашої дитини проявилася одна з нижче названих проблем, то варто починати вирішувати цю ситуацію з вирішення помилок власного спілкування та стосунків у сім’ї. Насправді ці проблеми є ознакою ускладнення ситуації в усій родині, що триває не один рік і просто замовчується.
1.Відкрита неповага та знецінення батьків
До категоричних проявів протесту схильні діти, які не мають права вибору. Поки дитина маленька — батьки можуть підтримувати свій образ всемогутнього контролю. Це також стосується батьків, що страждають на гіперопіку. Для них характерно «підгодовувати» своїх дітей-підлітків, критикувати кожний рух і крок та на кожній перерві телефонувати дитині до школи. Настає момент, коли діти не витримують емоційного та морального тиску батьків і починають відкрито чинити опір навіть у незначних проявах опіки та контролю зі сторони батьків.
Така поведінка буває досить небезпечною. Наприклад, підліток може навмисно спробувати вживати наркотики чи інші психоактивні речовини не з особистої цікавості, а лише для того, щоб вирватися з-під нав’язаного відчуття контролю з боку батьків. Також до відкритої агресії схильні діти з сімей, де є конфліктні стосунки між батьками або іншими членами родини, відкрите приниження одне одного, сімейні скандали, знецінення з боку авторитетного члена родини. Діти моделюють батьківську поведінку і реалізують її в житті. Тому, якщо ви вчите дитину поважати інших, а самі знецінюєте чоловіка (дружину), то не чекайте, що ваша дитина буде дослуховуватися до ваших повчань.
2.Експерименти з тілом: порізи, «шрамування», пірсинг, спроби самогубств («показові» та справжні)
За допомогою власного тіла діти підліткового віку можуть вирішувати емоційні проблеми та дефіцит самовираження. Якщо у сім’ї не звертають увагу на настрій дитини, заборонено проявляти негативні емоції або потрібно постійно догоджати — бути «зручною» дитиною, то не дивуйтеся, коли ви одного разу побачите порізи на руках, знайдете леза чи закривавлені бинти у кімнаті вашого підлітка. Іншим проявом агресивної поведінки щодо свого тіла є нанесення собі тілесних пошкоджень, бо це єдина сфера, де я можу якось на себе впливати. Все інше: вибір коледжу, стилю одягу, музики, навіть друзів — повністю контролюють батьки. Звісно, батьки мають обов’язок бути супроводом у житті своєї дитини, говорити свою думку стосовно одягу і друзів, попереджати про наслідки вчинків, втручатися за серйозної потреби. Але вони не мають права авторитарно позбавляти дитину можливості робити свій вибір.
До таких експериментів із тілом часто належать і ранні статеві стосунки та вагітність, які мають за мету здобути самодостатність саме в цій сфері, якщо всі інші сфери взяли під контроль батьки. В таких ситуаціях, коли ви бачите, що дитина робить вибір не на вашу користь, спробуйте у конструктивному, доброзичливому обговоренні з’ясувати причини такого вибору. Можливо, при обговоренні ви переконаєтеся, що вибір вашої дитини більш сучасний, ніж ваші погляди. А якщо вам вдасться аргументувати шкідливість запланованого вчинку або надмірну ідеалістичність, то ви змусите дитину задуматися і врахувати всі можливі варіанти. Що більше в сім’ї конструктивного діалогу, дискусій, обговорень, «круглих столів», то менше «важких» непроговорених емоцій і менше бажання шкодити собі через опозиційні поведінкові прояви.
3.Надмірна акцентуація увага на статевості, викривлення розвитку сексуальності
Батьків має насторожити поява у дівчинки-підлітка набагато старшого друга-хлопця, систематичний перегляд підлітком у соціальних мережах еротичних фото чи порнографії, зацікавлення «нетрадиційними» проявами сексуальності в музиці, фільмах та стилі одягу. Але марно лаяти дитину за таку поведінку. Цим ви тільки можете ускладнити ситуацію: спровокуєте ще більше зациклення на проблемній поведінці та втратите контакт із підлітком.
У цій ситуації проблема саме у вас як у батькові чи матері. Ваш приклад «достатньо хорошої мами чи тата» виявився недостатнім або таким, що не став для вашої дитини прикладом для наслідування.
Не варто плутати бажання почати раннє статеве життя з потребою тактильних приємних відчуттів та емпатії, особливо коли з боку батьків забракло близького спілкування, фізичного догляду та були холодні стосунки. Через це молода людина може емоційно прив’язуватися до старших за неї осіб, а через гормонально активний віковий період мати еротичні фантазії стосовно цієї особи. Про це варто відкрито поговорити з підлітком, ставлячи питання: «Чого саме ти чекаєш від статевих стосунків?» У цій ситуації важливо, щоб у житті молодої людини були ще інші важливі захопливі справи: друзі, навчання, хобі, подорожі… Якщо життя насичене, відсутні депресивні періоди, то така «закоханість» минає сама собою.
Насправді такий «кумир» може компенсувати багато прогалин дитячого віку через емоційну підтримку, спільну діяльність, заохочення, — але якщо ви впевнені, що ця людина не схильна до сексуального розбещування молоді або є недосяжним ідеалом на екрані телевізора. Зацікавлення старшими особами своєї статі виникає тоді, коли у ранньому дитинстві був дефіцит взаємодії з одним із батьків своєї статі. Наприклад, через розлучення, заробляння тривалий час в іншій країні, емоційне неприйняття і холодне ставлення до дитини. Якщо ви помітили гомосексуальні прояви у поведінці вашого підлітка, то варто ненав’язливо підтримувати інтерес до гетеросексуальних стосунків. Ви можете це зробити, розповівши цікаву історію вашого подружнього знайомства, переглядаючи романтичні художні фільми у сімейному колі та обговорюючи їх. Психіка молодих людей достатньо гнучка, і так ви зможете подолати кризу розвитку сексуальності вашої дитини та спрямувати її у природне русло. І, звісно, важливим є приклад ваших стосунків із дружиною (чоловіком).
Батьки впливають на вибір дитини. Також і негативно.
У віці з 12 до 15 років діти групуються невеликими компаніями, бо важливою стає соціальна взаємодія. Саме в цьому віці починають дружити по-справжньому, зустрічатися з хлопцями (дівчатами), ходити на дискотеки, визначатися в стилі одягу. І якщо хлопець (дівчина) не мали в дитинстві об’єкта своєї статі, який би став першим прикладом для наслідування, то у старшому віці таким об’єктом може стати більш впливовий та авторитетний друг (подруга).
Батьки можуть не бути об’єктом для наслідування не лише через свою фізичну відсутність (робота за кордоном, відмова від батьківства), але й через негативний приклад у сім’ї (алкоголізм, жорстокість, байдужість до дитини). Тому хлопець (дівчина) можуть обмежуватися спілкуванням лише з другом своєї статі та уникати міжстатевих дружніх стосунків, щоби почуватися впевненіше та безпечніше. Точніше кажучи: «Коли зі мною цей друг (подруга), то я більше відчуваю, хто я насправді, а без нього (неї) мене не існує — я не знаю, що робити». В такому випадку ваша дитина може приєднатися до певної субкультури — хіппі, емо; позиціонувати себе як представник готів або ЛГБТ.
Це зазвичай субкультури, чиї погляди суперечать загальним моральним цінностям та правилам поведінки в соціумі. В такій ситуації важливо бути уважним саме до емоцій вашої дитини, перепадів настрою. Можливо, доведеться пожертвувати власним часом, відпочинком чи роботою, щоб почати організовувати сімейні вечори або переглянути разом фільм, який може для вас бути нецікавим, але дасть змогу більше пізнати вашого підлітка.
Поширеною причиною ранніх статевих стосунків може бути гасло: «Я не хочу жити так, як живуть мої батьки». Таку опозиційну роль можуть займати молоді люди, що виросли у неблагополучних патологічних сім’ях. Батьки таких дітей постійно скандалили, застосовували фізичне та психологічне насильство до членів сім’ї, знущалися одні з одних. Ці батьки зробили все можливе, щоби знеохотити своїх дітей створювати свою сім’ю. Але організм молодої людини розвивається, їй хочеться бути в парі й мати близького однодумця. Тому в такому випадку часто створюється союз для спільного життя з людиною старшого віку, обирається для співжиття людина своєї статі або наявні неконтрольовані сексуальні стосунки з різними партнерами.
Цю проблему ще може супроводжувати думка, засвоєна з дитинства: «Всі чоловіки (жінки) погані». Якщо підлітки 13-15 років мають статеві стосунки, то це більше для отримання нових вражень, для подолання заборон. Такий собі секс як один з елементів дискотек, алкоголю, перегляду порнографії. Але організм та психіка ще не дозріли до повноцінного переживання таких стосунків як стосунків, а не епізодичного тілесного контакту. Тому слушною є думка Церкви та лікарів про збереження свого тіла для майбутнього чоловіка (дружини), коли прийде готовність повноцінно переживати статеві відносини.
«Сам» не означає ні «краще», ні «безпечніше»
Сучасною проблемою серед молодих людей 14-20 років є твердження: «Мене не цікавлять хлопці(дівчата), але я отримую задоволення від перегляду порнографії та мастурбації (онанізму)». Частіше за все таке захоплення свідчить про глибшу проблему: депресивний стан, самоізоляцію, аутичні прояви. Така проблема може виникати через конфліктні стосунки у сім’ї, відсутність навичок спілкуватися з однолітками, почуття невпевненості у собі, через низьку самооцінку. Насамперед варто подолати залежність від порнографії та мастурбації (онанізму), — що досить складно, якщо ви займаєтеся цим тривалий період часу. Перше правило в такій боротьбі — менше вільного часу та більше фізичного навантаження, яке дає тілу задоволення. Це можуть бути спорт, подорожі, волонтерство…
Легше впоратися з залежністю разом із Богом, довіряючи Йому цю проблему: «Я не можу справитися, але Господь може вивести мене з цієї залежності». В цій проблемі найжахливіше те, що з часом виникає потреба у ще більшій потребі отримувати нові враження, тому регулярний перегляд порнографії та періодична мастурбація може перерости у сексуальні збочення; у нав’язливу мастурбацію, що виснажує нервову систему; у втрату власної сексуальної ідентичності (трансгендерність) та інші розлади статевої поведінки і сексуальності. Тим часом депресія, тривожні стани, аутичність можуть прогресувати, бо соціальна ізольованість нікуди не ділася, відсутні потреби й можливості отримувати приємні почуття від спілкування та перебування в соціумі.
Що робити батькам?
Помітивши перші ознаки перерахованих проблем, не варто розпочинати виховні бесіди, посилювати контроль чи вести приховане спостереження за своєю дитиною, що доростає. Цим ви виснажите себе, ще більше ускладните стосунки з підлітком та спровокуєте посилення вже наявної проблеми.
Починати вирішувати проблему потрібно з себе. А саме, поставити собі такі запитання:
1.Скільки часу я розмовляю зі своєю дитиною на цікаві для неї теми?
2.Чи маю спільні вечори з дітьми за переглядом фільмів та подальшим їх обговоренням?
3.Чи цікаво мені з моїми дітьми? Чого я можу від них навчитися?
4.Чи ставлюся я з повагою до дружини (чоловіка)? Чи дарую їй (йому) при дітях подарунки? Чи проявляю знаки уваги?
5.Чи добре я виконую роль батька (матері) у сім’ї? Чи я добрий захисник родини або берегиня домашнього вогнища?
6.Чи має моя дитина звичку довірити мені важливі проблеми без страху бути осудженою чи висміяною?
7.Чи можу бути я цікавим (цікавою) своїм дітям?
Давня мудрість виражена в розумних цитатах, приписуваних різним видатним людям: хочеш виховувати дітей — розпочни з себе.
Молитва про милість Господню
фінансово.
Щиро дякуємо!
