Роздуми над Божим Словом на ХІХ Звичайну Неділю, рік А
Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Духові Святому: я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
Адже я бажав би сам бути анафемою, відлученим від Христа, задля моїх братів, моїх рідних за тілом, тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці. Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
Рим 9, 1–5
Апостол Павло розпочинає свої ґрунтовні роздуми про таїну відкинутості Христа Ізраїлем із переліку благословень, що їх Бог дав його братам-євреям: «…усиновлення, і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці…» (Рим 9, 4). У цьому списку фігурує і слово «богослужба» (сьогодні ми б сказали «богослужіння»). Яким же унікальним і благословенним було богослужіння в Ізраїлі! На відміну від своїх язичницьких сусідів, які навигадували безліч різних видів жертвопринесень, аби вгодити своїм богам, народ Ізраїлю отримав привілей поклонятися своєму Богу так, як Він сам того бажав. Факт завіту на горі Синай слугував для них беззаперечним доказом правильності вибраного шляху. Дотримуючись заповідей, які Господь дав Мойсею, вони приносили офіру любові й сопричастя, покаяння і примирення. Та серед усіх обрядів особливим було пасхальне богослужіння, в якому ізраїльтяни згадували спасіння із єгипетського рабства і прославляли Бога за дар нового життя в Обіцяній землі.
Ми також вибрані Богом, і хрещення — знак цього союзу. Так само, як ізраїльтяни, ми теж покликані прославляти Господа за Його любов до нас. Можемо дякувати за спасіння від гріха та покликання до життя вічного в небесах — нашої Обіцяної землі, за те, що Він ніколи не відвертається від нас і не полишає нас. Та особливе місце в нашому богослужінні має Євхаристія, Свята Меса.
Тепер, щоби скласти жертву, ми не возносимо дим спалених тварин або пшениці. Такий звичай лишився у минулому. На хресті Ісус Христос приніс Богу єдину досконалу жертву та уклав із нами вічний Завіт силою своєї Крові. Відтак у Літургії Святої Меси ми згадуємо жертву Ісуса Христа, слухаємо Його слово й приймаємо Спасителя у Причасті.
Тому нехай сьогоднішня Меса стане однією великою молитвою прославлення Бога. Його любов до нас безмежна, а милосердя — вічне. А наше покликання, привілей і право — перебувати у присутності Господа і прославляти Його так, як бажає того Він!
«Слава во вишніх Богу, і на землі мир людям доброї волі. Прославляємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, величаємо Тебе. Подяку Тобі складаємо, бо велика слава Твоя, Господи Боже, Царю неба, Боже Отче Всемогутній, Господи Сину Єдинородний, Ісусе Христе, Господи Боже, Агнче Божий, Сину Отця. Котрий береш гріхи світу, помилуй нас. Котрий береш гріхи світу, прийми благання наші. Котрий сидиш праворуч Отця, помилуй нас. Бо лише Ти є Святий, лише Ти є Господь, лише Ти Найвищий, Ісусе Христе, зі Святим Духом у славі Бога Отця. Амінь».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
