Одна з найсерйозніших проблем, які часто виникають у сім’ї після народження дитини, — це конфлікт соціальних ролей, при якому старше покоління не визнає за своїми вже дорослими дітьми їхнього нового статусу батьків.
Це зовсім не обов’язково відбувається свідомо і з поганими намірами. Психіці насправді непросто адаптуватися до нового порядку речей і прийняти той факт, що твоя дитина тепер і сама – мати або батько.
Нижче зібрано п’ять поширених фраз, які здатні перетворити цей і без того кризовий період на справжнє випробування, що може мати не найкращі наслідки і у майбутньому.
1. «Ви ще не розумієте, що на вас чекає»
Протягом вагітності жінка може регулярно чути про безсонні ночі, постійні хвороби, брак часу на себе та про інші жахіття, які неодмінно на неї чекають із появою малечі. Це не лише підкріплює її тривожний стан, а й заздалегідь нав’язує їй чуже уявлення про материнство, яке зовсім не обов’язково відповідатиме її власному. Так, очікуючи на дитину, молоді батьки справді не розуміють, що на них чекає, — бо ніхто не може цього розуміти, доки не перейде від теорії до практики. Тому вони повинні самостійно здобувати власний унікальний досвід батьківства, вчитися давати раду проблемам і знаходити найкомфортніші для себе варіанти їх подолання. Включно з тим, щоб учитися на власних помилках.
2. «Ви самі не впораєтеся. Я приїду до вас, щоб допомагати»
Будь-яка допомога цінна й потрібна тоді, коли про неї просять. Звісно, з появою дитини молода сім’я стикається з цілою купою труднощів, як побутових, так і психологічних; однак це не означає, ніби вона не здатна подолати їх самостійно. До того ж, після народження немовляти жінка нерідко може відчувати бажання усамітнитися у своєму родинному «гнізді» подалі від інших людей. Будь-яке непрохане втручання ззовні може викликати в неї стрес — не тому, що вона зла чи невдячна, а просто тому, що так працює її інстинкт. Варто ставитися до цього з розумінням, бо вчасно прибрана квартира і зварений борщ не варті того, щоб розплачуватися за них поганим психоемоційним станом молодої матері.
3. «Ми он вас виростили, і нічого»
Вовняна шапочка у +20, допоювання водичкою, прикорм у три місяці, туге сповивання, залякування Бабаєм… Прикладів того, через що спалахують родинні баталії, можна знайти безліч. Потрібно розуміти: те, що вважалося добрим і корисним певний час тому, зовсім не обов’язково залишається незмінною істиною. Ні педагогіка, ні медицина не стоять на місці — це проста реальність, інакше людство не могло би розвиватися. Тому старшому поколінню не треба сприймати відмову молодих батьків дотримуватися їхніх порад як особисту образу, а молодим батькам, своєю чергою, варто подбати про те, щоб донести це до старших коректно і доступно.
4. «Тримай цукерку, тільки не кажи мамі»
Нишком роблячи з онуками будь-що, що суперечить батьківським принципам догляду та виховання, старші тим самим стверджують: їхні діти для них насамперед залишаються дітьми, на чию думку можна не зважати. З часом це починає підривати батьківський авторитет в очах самої дитини, демонструючи, що він не є абсолютним, а отже, можна порушувати й інші встановлені батьками правила. Тому потрібно твердо усвідомити: якщо у дитини є свої власні батьки, дорослі, свідомі та дієздатні, то лише їм належить право приймати будь-які рішення стосовно неї; і ці рішення вимагають поваги та дотримання, навіть якщо бабусі з дідусем вони і здаються неправильними.
5. «Ти у такому віці вже…»
Порівнювати розвиток своєї вже дорослої дитини з розвитком її власної — це прямий шлях прищепити їй комплекс поганої матері чи батька. Для батьків сигнал про те, що з їхньою дитиною нібито щось не так, — це ознака того, що вони самі щось «недопрацювали». Пізніше ці гіркі зерна, заронені старшим поколінням, можуть вирости у порівнювання дитини з «сусідським Васильком» уже з боку самих батьків, які так виміщуватимуть на ній глибинне почуття образи за свою нібито батьківську нездатність. Треба усвідомити: кожна дитина росте і здобуває навички індивідуально, відповідно до психологічних та фізіологічних особливостей, темпераменту й характеру, і зрештою — інтересів, які бувають різними навіть у дворічок.
Бонус для молодих батьків: «Мам, ну тобі що, важко?»
У той час як одні скаржаться на надмірну опіку старшого покоління, інші, навпаки, нарікають на те, що їхні батьки не виявляють особливого бажання допомагати з дитиною. Молодим батькам не варто забувати, що дідусі й бабусі, на відміну від них самих, не мають обов’язку доглядати онуків, натомість мають право жити своїм власним життям. Потрібно бути готовими до того, що відповідь на прохання посидіти з дітьми не завжди буде позитивною, в силу найрізноманітніших причин. Звісно, іноді це може бути об’єктивно неприємно, безпідставно і дуже образливо, але факт залишається фактом: вони мають право цього не хотіти. Все інше — питання стосунків, людяності й доброї волі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
