У листі на ім’я Державного секретаря Святого Престолу, який цими днями матиме важливі зустрічі в європейських інституціях, Глава Церкви поділився думками про покликання та виклики, що стоять перед континентом.
«Ти, що протягом століть була кузнею ідеалів, а тепер, здається, втрачаєш свій порив, — не зупиняйся на тому, щоб дивитися у своє минуле як в альбом зі спогадами. Європо, віднайди себе саму! Віднайди свої ідеали, що мають глибокі корені!» Такий заклик Папи Франциска знаходимо в його на ім’я кардинала П’єтро Пароліна. Він цими днями матиме зустрічі з очільниками Європейського Союзу, братиме участь у засіданні Комісії єпископатів Євросоюзу (COMECE), відвідає провід Ради Європи, повідомляє Vatican News.
Візит відбуватиметься у контексті важливих річниць, про які Святіший Отець згадує на початку листа, датованого 22-м жовтня — днем літургійного спомину св.Йоана Павла ІІ. Це 50-річчя початку офіційної співпраці між Святим Престолом та європейськими інституціями, яка виразилась у встановленні дипломатичних стосунків та офісі Постійного спостерігача при Раді Європи; 40-річчя COMECE, а також 70-річчя Декларації Шумана, що надихнула процес євроінтеграції. Напередодні цих зустрічей Папа вважає за необхідне «поділитися деякими думками про майбутнє континенту», який йому «дуже дорогий», не лише через його особисті коренні, але й з огляду «на центральну роль, яку [континент] мав і повинен відіграти» в історії людства.
Не допустити відступу назад
За словами Глави Церкви, ця роль стає «ще значущішою» в контексті пандемії. Адже «європейський проєкт» зродився з наміром покласти край поділам минулого, в усвідомленні того, «що разом і в єдності» ми сильніші. Тож у наш час, коли з’являються знаки «повернення назад», дедалі більше переважає ідея самому дбати про себе, «пандемія стає вододілом, який примушує зробити вибір»: чи й надалі прямувати шляхом останнього десятиріччя, позначеного спокусою автономності, чи наново відкрити «шлях братерства», який надихнула батьків-засновників сучасної Європи.
Як зазначає Папа, протягом останніх місяців ми були свідками проявів обох тенденцій: як односторонніх рішень, так і прагнення ступати «дорогою братерства» і «дорогою солідарності», проявляючи креативність. «Однак, — додає Франциск, — розпочаті кроки потребують консолідації, щоби запобігти відновленню відцентрових сил». Адже «в період різких змін» постає загроза «втрати власну сутність», особливо тоді, коли «бракує спільних цінностей».
Заклик до Європи
«Тож Європі, — пише Глава Вселенської Церкви, — хочу сказати: ти, яка протягом століть була кузнею цінностей, а тепер, як здається, втрачаєш свій порив, — не зупиняйся на тому, щоб дивитись на минуле як на альбом спогадів! Із часом також і найпрекрасніші спогади тьмяніють і ми вже більше їх не пам’ятаємо. Раніше чи пізніше помічаємо, що риси власного обличчя розмиваються; почуваємося втомленими та обтяженими в теперішності та з малою надією позираємо в майбутнє. Без пориву ідеалів ми виявляємо себе слабкими й поділеними, більш схильними до нарікання; дозволяємо, щоб нас привабили ті, хто з нарікання та поділів будує стиль особистого, соціального і політичного життя».
«Європо, віднайди себе саму! Віднайди свої ідеали, що мають глибокі корені. Будь собою! Не бійся своєї тисячорічної історії, що є вікном у майбутнє більше, ніж у минуле», — закликає Єпископ Рима. Папа заохочує не боятися «потреби істини», що від часів стародавньої Греції охопила світ; «потреби справедливості», що розвинулася з римським правом, виразившись із часом у пошані до кожної людини та до її прав; «потреби вічності», збагаченої зустріччю із юдеохристиянською традицією, що відображена в спадщині віри, мистецтва й культури.
Про яку Європу мріємо?
Як зауважив далі Папа, сьогодні, коли в Європі чимало людей зі зневірою запитують про її майбутнє, багато хто дивиться на неї з надією, переконані, що «вона має щось, що може запропонувати світові та людству».
«Тож про яку Європу в майбутньому ми мріємо? В чому полягає її оригінальний внесок?» — запитує Франциск. У сучасному світі йдеться не про відновлення політичної гегемонії чи «центрального географічного місця», не про інноваційні вирішення економічних і соціальних проблем.
«Європейська оригінальність полягає насамперед у її концепції людини та дійсності, в її здатності до підприємливості та в її діяльній солідарності», — пише Святіший Отець, ділячись своїми мріями про Європу.
Дружня до людини й до людей
«Мрію, отже, про Європу-приятельку людської особи та людей. Як землю, на якій шанується гідність кожного, де людська особа є цінністю сама в собі, а не предметом економічного обрахунку чи торговельним благом», — зазначає Святіший Отець, пояснюючи: він має на увазі землю, яка «захищає життя в кожній його миті», від невидимого стану в лоні матері до природної смерті. Землю, що «сприяє праці як привілейованому засобу особистого зростання та будування спільного блага». Бути «друзями людської особи» означає також дбати про освіту й культурний розвиток, захищати слабшого. Це означає «захищати права, але також нагадувати про обов’язки», нагадуючи, що кожен покликаний «зробити свій внесок у суспільство».
Бути родиною
«Я мрію про Європу, що буде сім’єю та спільнотою. Місцем, яке вміє цінувати особливості кожної особи й народу, не забуваючи про те, що вони поєднані спільною відповідальністю», — написав Папа Фраицниск. Бути сім’єю, пояснює він, означає жити в єдності, роблячи скарбом відмінності, починаючи «від тієї фундаментальної між чоловіком та жінкою».
За словами Папи, останні роки, а також пандемія, показали, що індивідуалістичний підхід до життя та суспільства провадить лише до розчарування й самотності, бо кожна людська істота прагне бути частиною спільноти. Тому «поділена Європа» виявиться нездатною долати виклики майбутнього; натомість солідарна і братня «Європа-спільнота» зуміє зробити відмінності та внесок кожного скарбом, щоби разом противитися проблемам, що постають перед нами.
Солідарність, яка робить ближніми
«Мрію про солідарну та великодушну Європу. Про відкрите й гостинне місце, де любов — найвища християнська чеснота — перемагає будь-які форми байдужості та егоїзму», — пише далі Єпископ Рима, пояснюючи, що «солідарність є фундаментальним вираженням кожної спільноти». Бути солідарним означає «провадити слабшого шляхом зростання», щоб одного дня й він зміг допомагати іншим. Бути солідарними «включає ставати близькими», що у випадку Європи означає «через систему міжнародної кооперації» підтримати інші континенти.
«Солідарність живиться безкорисливістю й породжує вдячність. А вдячність спонукає нас дивитися на іншого з любов’ю. Коли ж забуваємо дякувати за отримані добродійства, то стаємо схильними замикатися в собі, боятися того всього, що навколо нас та відмінне від нас», — зазначає Папа. Він звернув увагу на різні страхи, що ними позначені наші суспільства, «між якими, — додає він, — не можу мовчати про підозрілість стосовно мігрантів». Тільки «Європа як солідарна спільнота» зможе дати адекватну відповідь на цей виклик.
Здорова світськість
«Мрію про Європу, по-здоровому світську, в якій Бог і кесар розділені, але не протиставлені. Про землю, відкриту на трансцендентність, на якій віруючий буде вільний у прилюдному визнаванні віри та пропонуванні в суспільстві своїх поглядів», — пише Глава Католицької Церкви. «Скінчилися часи конфесіоналізму», наголошує Папа; але він сподівається, що скінчилися також і часи «лаїцизму, що зачинає двері перед іншими й передусім — перед Богом», оскільки політична система, яка не шанує відкритості на трансцендентне, «не шанує належним чином людську особу».
Закваска нового динамізму
«Сьогодні на християнах лежить велика відповідальність: як закваска в тісті, вони покликані пробудити сумління Європи, надихнути процеси, що породять новий динамізм у суспільстві. Закликаю їх, отже, сміливо та рішуче докладати зусиль до того, щоб робити свій внесок у кожній сфері, де вони живуть і діють», — підсумовує Папа свого листа до кардинала Пароліна. Ці слова, зазначив Франциск, зроджуються з його пастирської турботи й переконаності в тому, що «Європа може ще багато що подарувати світові», а тому він просить донести ці думки до співрозмовників під час зустрічей, запланованих на найближчі дні, що покликані також стати «слушною нагодою для поглиблення стосунків між Святим Престолом і Європейським Союзом та Радою Європи, й для утвердження Церкви в її євангелізаційній місії та служінні спільному благу».
фінансово.
Щиро дякуємо!
