Зовсім не притча

Роздуми над Божим Словом на урочистість Христа Царя Всесвіту, рік А

Євангеліє, яке ми щойно почули, часто помилково називають притчею про останній суд. Це зовсім не так, тому що перед нами не притча, а реальний опис Останнього загального суду. Ісус не вживає характерних вступів, як у попередніх притчах: Небесне Царство буде подібне… Відсутні також типові порівняння: і немов той чоловік… Ісус зовсім не каже: Слухайте іншу притчу (Мт 21,33). Він просто повідомляє і прямо заповідає: Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави.

Всі очікували славного і могутнього приходу Божого Царства та Його Месії. Всі очікували явної маніфестації. Ісус говорить, що такі очікування здійсняться. Це станеться, коли Господь повернеться судити живих і померлих, тому Останній суд буде явним і загальним: і зберуться перед Ним усі народи.

Далі настане реальне відділення одних від інших. Цей мотив не раз з’являється у вченні Ісуса Христа. Так відділяється зерно від полови (Мт 3,12), пшениця від куколю (13,30), добра риба від непридатної (13,48), мудрі діви від нерозумних (25,10). Єдине порівняння, яке сьогодні застосовує Ісус, — це порівняння з вівцями й козлами: як пастух відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч. На сході вівці й кози завжди випасаються разом. Вони належать до одного стада: Вас же, мої вівці, — так говорить Господь Бог, — буду судити між вівцею та вівцею, між бараном та козлом (Єз 34,17). Вівці — переважно білого кольору, а козли — чорного, тому їх легко відрізнити навіть здалеку і неозброєним оком. Небесному Судді не потрібні жодні адвокати, прокурори чи свідки. Він сам знає, що криється в людині. Йому відомі всі наші діла та кожна наша думка перед Ним явна.

Однак чому Господь говорить, що відділить овець саме від козлів, а не, наприклад, овець від кіз, або ягнят від козенят? Чи це має якесь значення? Святий Єронім пояснює це алегорично. Вівці й кози мають приплід, а козли — не мають. Єдиний критерій, на підставі якого ми будемо суджені на останньому суді, — це наші діла, тобто плоди, зроджені з віри. Ісус не сказав, що відділить добрих від злих. Він не говорив, що відділить овець від вовків. Він перерахував шість конкретних діл милосердної любові: голодного нагодувати, спраглого напоїти, подорожнього прийняти, нагого одягнути, до хворого прийти, в’язня відвідати. Спасає віра, чинна любов’ю (Гал 5,6).

Віра проявляється в тому, щоб у конкретному потребуючому побачити Господа, який присутній у кожній людині, що створена на Божий образ і подобу: Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені. Сьогоднішнє Євангеліє говорить про Господню Славу. Важливо її не тільки очікувати в кінці віків, а шукати й бачити цю славу в найбільш знедолених і потребуючих. Сам Ісус часто був голодним, Він мав спрагу, особливо на хресті. Господь постійно подорожував, ідучи до свого розп’яття. Він народився без одежі й помер на хресті оголеним. Він перебував у в’язниці і взяв також на себе наші болі та ніс наші недуги. Скрізь навколо ми можемо побачити Господа.

Господи, коли ми бачили Тебе?