Свідчення

Поцілунок Іcуса. Як маленький міністрант став благословенням для священника

10 Грудня 2020, 15:07 2216

«Хоча завдання було складним, але все одно приносило плоди, завдяки допомозі маленького хлопчика, Ґабріеля», — розповідає священник.

За шість місяців після свячень єпископ призначив священника Хосе Родріго Лопеса Сепеду настоятелем санктуарію св.Єврозії в горах Єбра де Баса в Арагонських Піренеях (Іспанія). Отець Хосе мав замінити настоятеля, який служив там 30 років.

Спершу працювати в парафії було важко, бо вірні звикли до свого старого настоятеля. Як згадує о.Лопес: «Хоча завдання було складним, але все одно приносило плоди, завдяки помочі маленького хлопчика, Ґабріеля».

 

Маленький Ґабріель

На другий тиждень своєї роботи в парафії до молодого настоятеля прийшли батьки з маленьким сином. Хлопчикові було вісім років і він страждав на прогресуючу хворобу кісток із видимими психомоторними проблемами.

Батьки попросили нового настоятеля прийняти їхнього сина в міністранти. Той спочатку хотів відмовити. Не тому, що це була дитина «з особливими потребами», а через інші проблеми, з якими він зіткнувся на початку свого служіння на новому місці.

Але врешті-решт священник не зміг відмовити в такому проханні: коли запитав хлопчика, чи хоче він бути міністрантом, той замість відповіді обійняв отця. Новий настоятель подумав: «Ну, він мене переконав!»

 

 

Роби те, що і я

Найближчої неділі, як домовилися, Ґабріель прийшов рівно за 15 хвилин до Євхаристії. Він був одягнений у червону сутану і вишиту бабусею з цієї нагоди комжу.

«Його присутність примножила моїх парафіян, бо родичі Ґабріеля хотіли побачити, як хлопчик служить на Месі. Я сам мусив усе приготувати до Євхаристії, не мав ані сакристіянина, ані дзвонаря, тому бігав туди-сюди й аж перед самою Месою згадав, що Ґабріель не знає, як мені допомагати. Через брак часу я тільки сказав йому: “Ґабріелю, маєш робити все, що роблю я, гаразд?”» — згадує священник.

Ґабріель був дуже слухняною дитиною, тому, коли священник розпочав відправу і поцілував вівтар, хлопчик дивився на нього з захопленням. Під час проповіді отець зрозумів, що парафіяни усміхаються, коли дивляться на нього. Отця це дуже потішило, але зрештою він збагнув, що люди дивляться не на нього, а на Ґабріеля, який намагався наслідувати кожен його рух.

 

 

Поцілунок

Священник розповідає: після Меси він пояснив хлопчикові, що той має робити, а що ні. Зокрема, він сказав, що тільки він може цілувати вівтар, бо цим жестом священник єднається з Христом. Ґабріель дивися на нього своїми величезними очима, ніби не до кінця розумів усі ці пояснення, і сказав: «Але я теж хочу його поцілувати…» Священник знову пояснив хлопчику, що він робить це за них обох, — що ніби переконало маленького міністранта.

 

 

 

«Він мене поцілував»

Наступної неділі священник на початку Меси поцілував вівтар і помітив, що Ґабріель притулився до вівтаря щокою. Хлопчик стояв так, ніби приклеєний щокою до вівтаря, і радісно усміхався.

Тоді отець попросив його цього не робити, а після Меси повторив йому те, що казав тиждень тому: «Ґабріелю, я тобі вже казав, що цілую вівтар за нас обох». Тоді хлопчик відповів: «Я його не цілував, це він мене поцілував».

Настоятель цього разу серйозно дорікнув міністрантові: «Ґабріелю, не жартуй зі мною». Але хлопчик стояв на своєму: «Так, він справді осипав мене поцілунками».

Те, як він це сказав, змусило священника відчути святу заздрість, і після того, як зачинив храм і попрощався з парафіянами, він підійшов до вівтаря, приклав до нього щоку і попросив: «Господи, поцілуй мене так, як Ґабріеля».

 

Дозволити Ісусові любити

На своїй сторінці у Фейсбуку священник поділився цією історією і подякував хлопчикові за те, що той навчив його, як важливо дозволити Ісусові себе любити й вірно тривати в цій любові у важкі моменти.

Отець Хосе Родріго Лопес Сепеда нагадує нам, що справжній герой цієї історії — Ісус.

«Цей хлопчик нагадав мені, що ця справа — не моя і що я можу здобути серця цих людей тільки покладаючись на єдність у любові з Єдиним Священником, Ісусом. Відтоді я цілую вівтар двічі: після поцілунку завжди прикладаю щоку до вівтаря, щоб отримати Його поцілунок. Те, що ми наближаємо іншим таємницю Спасіння, закликає нас щодня жити нашою зустріччю: я від мого дорогого міністранта і вчителя, Ґабріеля, навчився, що перш ніж поцілую вівтар Христа, Він має поцілувати мене».

 

 

Зараз Ґабріелю 25 років, він мешкає в Єрба де Баса в Піренеях. Отець Лопес Сепеда служить у Мексиці і з 2010 року не був в Іспанії. Але під час свого останнього візиту в цю країну він відвідав свого друга, тоді вже підлітка. Попри велику відстань, обидва зберігають згадку прекрасну історію, в якій головним героєм був і завжди буде Христос.

Переклад CREDO за: Цецилія Сінікола, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Іспанія
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: