Для християн, що мешкають у Віфлеємі, цьогорічне Різдво обіцяє бути надзвичайно скромним і тихим через пандемію COVID-19. Тут не буде паломництв, а також пишних та гамірних урочистостей, що роблять святкування Різдва Христового у місці Його народження таким незабутнім, оскільки палестинські та ізраїльські урядовці продовжують боротьбу за стримання поширення вірусу.
На початку цього місяця на площі Мангер було заборонено щорічне запалювання ялинок, а святкову процесію в’їзду латинського патріарха до Віфлеєму буде скорочено — так само, як і зменшено кількість людей, яким буде дозволено відвідати Різдвяну Месу в церкві Різдва Христового на місці народження Ісуса.
«Цьогорічне Різдво буде дуже важким для місцевого населення, — сказав отець Ібрагім Фальтас OFM, директор шкіл Terra Sancta у Святій Землі. — Багато людей, включаючи більшість християн, працює у туристичній галузі, і в нас не було паломників починаючи з березня. Люди страждають, бо не мають роботи. Це безпрецедентна ситуація».
Однак, яким би складним не було їхнє становище, християни Святої Землі, — чия славетна стійкість допомогла їм пережити війни, повстання, окупацію та еміграцію, — у цей складний різдвяний період звертаються до віри навіть більше, ніж будь-коли.
«Різдво цього року буде інакшим, але це також дає нам можливість підтвердити, що Різдво — це не просто святкування, вогні та подарунки. Нині ми ще більше цінуємо, що головним різдвяним подарунком для нас є Сам Ісус», — сказав отець Хоакін Банілло, вікарний секретар персональної прелатури Opus Dei в Єрусалимі. Отець Рамі Асакрі OFM з парафії святої Катерини у Віфлеємі зауважив, що з суто фінансової точки зору COVID-19 став ще більш руйнівним, ніж роки інтифади (повстання палестинських арабів проти так званої «ізраїльської окупації»), коли багато паломників залишилися вдома з міркувань особистої безпеки, а рівень безробіття та еміграції стрімко зріс.
Хоча християни Святої Землі звикли страждати, сказав отець Асакрі, раніше вони отримували фінансову допомогу від християн та країн-донорів усього світу, що підтримували місцеву християнську громаду, чисельність якої наразі становить менше 2% від населення як Палестинської автономії, так і усього Ізраїлю.
«Зараз християни, що живуть за кордоном, теж опинилися у складній ситуації. Вони самі страждають, і це призвело до значного зменшення кількості пожертв, — зазначив священник. — Якщо криза, пов’язана з коронавірусом, триватиме надалі, і наслідком цього буде подальше зменшення потоку туристів та пожертв, ми опинимося у справді жахливій ситуації».
Згідно з повідомленнями муніципалітету Віфлеєму, майже 7000 людей, що працюють у сфері туризму, опинилися без роботи через пандемію. Близько 12 000 осіб з 55 000 мешканців міста є християнами, з них — 5500 католиків.
Палестинська Адміністрація була одним з перших урядів, що повністю закрили в’їзд до Віфлеєму та більшої частини Західного узбережжя після того як група грецьких туристів заразила місцевих мешканців під час візиту до Віфлеєму. Швидка реакція влади, скоординована з урядами Ізраїлю та Йорданії, без сумніву, врятувала багато життів, але також спричинила сплеск безробіття у місті, де жителі заробляють на життя як водії туристичних автобусів, екскурсоводи, персонал готелів та ресторанів, ремісники та власники сувенірних крамниць.
За словами отця Асакрі, з початку карантинних заходів, християни у Віфлеємі, Єрусалимі та інших містах Святої Землі живуть на попередні заощадження. Жителі Віфлеєму, що мають труднощі з отриманням роботи в Ізраїлі, не мають змоги навіть спробувати це зробити, оскільки Ізраїль закрив кордони, щоб запобігти поширенню вірусу. «Щоб запобігти катастрофі ми, як Церква, намагаємося всіма силами підтримувати людей», — сказав він.
До початку пандемії місцева Церква допомагала нужденним сім’ям покривати витрати на медичні послуги та освіту. Зараз вона надає підтримку у таких речах базової потреби як їжа, сплата за електроенергію та медичні послуги. У травні 2020 року латинський патріарх Єрусалиму, архієпископ П’єрбаттіста Піццабалла ініціював міжнародну програму COVID Appeal, спрямовану на підтримку майже 12 500 малозабезпечених родин в Йорданії та Палестині, щоб надати їм фінансову допомогу.
«Незважаючи на страждання, — а у багатьох випадках, саме через них, — християни Святої Землі цього Різдва почуваються ближчими до Христа, — сказала сестра-францисканка Наомі Циммерманн. — Наше молитовне життя стало активнішим, бо ми почали більше молитися».
Сестра Наомі, що зазвичай працює з паломниками в Християнському інформаційному центрі Єрусалима, вдячна за той тихий і делікатний темп Різдва, який принесла пандемія. «Що COVID-19 дав як нам, так і всьому світові, це тишу. Справжню тишу. Перебуваючи у тиші, ти можеш більше прислухатися до своїх внутрішніх проблем і бажань та молитися. Коли люди не можуть потрапити на Месу, вони починають справді цього бажати. Сподіваюся, це принесе їм більше туги за Євхаристією та адорацією Христа».
Отець Банілло також вважає, що пандемія спонукала християн досліджувати та поглиблювати свою віру. «Багато людей запитували мене, чи вірус є покаранням від Бога. Звичайно, все походить від Бога, але це не обов’язково має бути покаранням. Це скоріше такий спосіб змусити нас думати про небо».
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
