Президент Папської академії соціальних наук Стефано Дзаманьї, який також входить до Ватиканської комісії Covid-19, ділиться думками про кроки, необхідні для того, щоби змінити наявну соціально-економічну модель, неефективність якої проявилася під час пандемії.
Пандемія показала слабкі сторони нинішніх соціальних моделей, особливо їхню низьку ефективність у сфері захисту найуразливіших соціальних груп. Ватиканська комісія Covid-19, створена за ініціативою Папи Франциска, працює над розробкою рішень цієї проблеми. Серед експертів цієї комісії — професор-економіст Стефано Дзаманьї, який від 2019 року очолює Папську академію соціальних наук.
Спонукати державні органи та громадянське суспільство до дії
Розповідаючи в інтерв’ю для Vatican News про діяльність Ватиканської комісії Covid-19, професор Дзаманьї зазначив: у сучасній історії Католицької Церкви це перша така ініціатива, що поєднує «утвердження загальнолюдських принципів та конкретні зусилля з боку церковних інституцій».
«Особлива роль цієї комісії, — пояснив економіст, — у тому, щоби спонукати державні органи та суб єкти громадянського суспільства діяти швидко, пропонуючи для цієї мети структуровані напрямні для дій, а не просто пропозиції; оскільки вони надходять від третьої сторони, а не від однієї зі згаданих, є ймовірність того, що ці напрямні не наражатимуться на ворожість чи недовіру».
Готувати майбутнє
«Потрібно готувати майбутнє, а не готуватися до майбутнього». Пояснюючи цей вислів Папи Франциска, що вказує на необхідність активної участі у побудові майбутнього, професор Дзаманьї зазначив: двотисячорічна історія Церкви — найпереконливіше свідчення того, що означає «готувати майбутнє». Одним із прикладів цього є вислів святого Бенедикта «ora et labora» («молись і працюй») та відповідна модель організації монастирів, яка стала орієнтиром для цивільної ринкової економіки, що зароджувалась.
Неефективність відповіді на пандемію
Ділячись своїми думками стосовно ефективності відповіді на пандемією з боку урядів та інституцій, президент Папської академії соціальних наук насамперед вказав на «відсутність розсудливості». Посилаючись на рапорт Комісії з моніторингу глобальної готовності, що є спільною організацією ВООЗ та Світового банку, опублікований у вересні 2019 року, він підкреслив: там було подано рекомендації урядам на випадок спалаху пандемії, але ніхто не взяв їх до уваги. Пандемії, за його словами, тісно пов’язані з економічною моделлю, що встановилася на глобальному рівні, починаючи з 1970-х років, тобто від моменту, коли глобалізація і цифрова революція повністю змінили економічний та соціальний ландшафт.
Трансформаційна стратегія
Професор Стефано Дзаманьї підкреслив, що «тягар економічних, соціальних та людських видатків, викликаних пандемією, лягає передусім на плечі слабких верств населення розвинених країн». Звідси випливає, що найближчим часом нерівність посилиться ще більше. В такій ситуації потрібна трансформаційна стратегія, подібна до Бреттон-Вудської системи (англ. Bretton Woods system), що була створена після Другої світової війни.
Великі компанії мають вирішальне значення у здійсненні трансформаційної стратегії, тому потрібно спонукати їх дотримуватися зобов’язань декларації, яку 19 серпня 2019 підписав 181 генеральний директор найбільших і найвпливовіших американських корпорацій. У ній вказується, зокрема, на намір переписати правила економічної гри.
Роль громадського суспільства у змінах
Основну роль у започаткуванні та підтримці процесу оновлення відіграють сім’я, спільнота та організоване громадське суспільство. Але, каже професор, необхідно визначитися з концепцією природи цих суб’єктів. З одного боку, є «придаткова» концепція, за якою діяльність цих суб’єктів додається до діяльності, що здійснюється державою та ринком. З іншого боку, згідно з «емерджентною» (з італ. emergere — випливати, виявлятися ) концепцією, правильна місія цих суб’єктів полягає насамперед у тому, щоб унаочнити результати застосування принципу братерства в економічних діях. У цій перспективі згадані суб’єкти мають значення не тільки з огляду на те, що вони роблять, але й на те, чим вони є і що свідчать.
Надії на майбутнє
Ділячись своїми сподіваннями щодо майбутніх змін, професор Стефано Дзаманьї вказав на важливість заміни діадної моделі суспільного устрою «держава-ринок» тріадною моделлю «держава-ринок-спільнота». «Я сподіваюся, — додав він, — що перспектива інклюзивного процвітання стане конкретним історичним ідеалом у нашому суспільстві». Економіст також має надію, що концепція цілісного розвитку людини, подана в «Laudato si’», замінить застарілу концепцію зростання. «В ім’я зростання було здійснено занадто багато несправедливості й занадто багато жорстокості щодо природи», — додав він на завершення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
